Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Л ік у в а н н я : не б у д у т у т в х о д и т и в п о д р о б и ц і л ік у в а н н я , б о це є с п р а в а с п е ц ія л іс т ів х ір у р г ів , я к і с т о с у ю т ь р із н і с п о с о б и , з а л е ж н о в ід р о д у р а к а , й о г о с т а д ії, в ік у х в о р о г о , м е т а с т а з ів і т. п. Л ік у в а н н я м о ж е б у т и х ір у р г іч н и м , н а с в іт л ю в а н и м п р о м е н я м и р е н т ґ е н а , х е м о т е р а п і є ю і г о р м о н а м и а б о к о м б ін а ц іє ю в с іх п о п е р е д н іх . О п е р а ц ія м о ж е б у т и т. з. р а д и к а л ь н о ю , д е в и т и н а є т ь с я н е л и ш е г р у д ь , а л е всі п ід г р у д н і м ’я з и , а т а к о ж п а х в и н н і л ім ф а т и ч н і з а л о з и . Ця о п е р а ц ія не лише ґрунтовно деф о рм ує ж ін ку але і у н е м о ж л и в л ю є п л я с т и ч н у р е к о н с т р у к ц ію г р у д и . П р и з м о д и ф ік о в а н ій р а д и к а л ь н ій о п е р а ц ії з а л и ш а є т ь с я п ід г р у д н і м ’я з и , щ о у м о ж л и в л ю є р е к о н с т р у к ц ію г р у д и м а й ж е д о н о р м а л ь н о г о в и г л я д у в л и в а ю ч и п ід МАМА ВСЕ ЗНАЄ Маленька церковця. Храм Божий — от і гарна! Від правляється Служба Божа. Звичайна недільна Літургія. Людей не густо. Все більше старші. Трохи молоді, а от дітей нема. А це ж так гірко і несправедливо по відношенні до дитини — позбавляти її духовних джерел. Ні, не зовсім нема'— он на чоловічій половині біля свого дядька стоїть маленьке дівча, а біля мами — малий хлопчина. Тихенько стоїть. Слухає. Якби це так в Україні та відкрились вільно двері наших церков для наших нормальних Служб Божих — голці не було б де впасти!. Ніколи не забудеться: — Київ, наш старий, загартований, прекрасний Київ, під час іще однієї навали у вогні і бомбах. І ось — селянка з Дарниці при носить через замерзлий Дніпро, просто по льоду, бо ж на мості німецька "заграділовка” — молоко дітям і... не витримує, оповідає: — "Слухайте, що я Вам скажу. Це ж нема вже тих супостатів. Люд наш кинувся до церкви. Почистили, помили, поприбирали. Кожна з нас принесла Ікони, рушники, а котрась то і чашу... ховали ж усе. А тепер можна. Тепер батюшка правлять і церква наша знов повна вірних” А тут усе щось не так. Творять тисячі якихось сект. Все Бога шукають... А Бог один. У кожного з нас у серці. І релігія наша з діда-прадіда. З діда-прадіда стояв наш нарід на сторожі своєї віри. І церква наша Храм Божий з давен- давна дає людині відпочинок від світської суєти, заспокоює і скріплює у вірі в Бога, дає сили, щоб бути незламним у боротьбі з життям і безліччю перепон на життєвому шляху. м ’яз с и н т е т и ч н у м а с у .Х ір у р г и щ о р а з ч а с т іш е і ч а с т іш е з а к и д а ю т ь р а д и к а л ь н у а м п у т а ц і ю г р у д и , а в и к о н у ю т ь т. з. з м о д и ф ік о в а н у , б о , я к п о к а з у є д о с в ід , р а д и к а л ь н а а м п у т а ц ія не м а є у в и с л ід а х п е р е в а ги н а д з м о д и ф ік о в а н о ю . П р о г н о з а : В ч а с н е в и к р и в а н н я р а ка , н а й ч а с т іш е с а м и м и ж ін к а м и , і н е г а й н е ш у к а н н я л ік а р с ь к о ї п о р а д и і н е г а й н а о п е р а ц ія д а є н а г о д у у с у н у т и р а к а в с а м и х з а р о д к а х і з а п о б іг т и й о г о р о з к и н е н н ю . Т а к о ж к о м б ін о в а н е л ік у в а н н я н а с в іт л ю в а н н я м і х е м о т е р а п іє ю п р о д о в ж у є ж и т т я ж ін о к , а н а в іт ь ч а с а м и д о в о д и т ь д о ц і л к о в и т о г о в и л і к у в а н н я . А л е ґ р у н т о в н о г о п р о б о ю ( b r e a k - th r o u g h ) в т е р а п ії г р у д н о г о р а к а щ е н е в и д н о на г о р и з о н т і. Стоїть хлопчина біля своєї мами. І гарно йому. Слова священика не зовсім зрозумілі, але якісь вони небуденні, урочисті, спів хору... — все це якось заспокоює вносить у дитячу душу щось таке світле і гарне. Коли, часом, занадто щось урочисте — тулиться голівкою до мами, і стає йому ще краще, ще спокійніше. Він тут з мамою, маленькою сестричкою і з дядьком. А он і баба стоїть. Тато сьогодні не зміг прийти. Ось співають уже ’’Отче наш” Три маленькі пальчики складаються до купи і хлопчина христиться. Очі мимоволі запитливо, повні зворушення, звертаються до мами. Чи ж добре він перехристився? Мама все знає. Мама розуміє. І мама вміє все так гарно пояснити. Лагідний потиск маминої руки цілком заспокоює його. Лишається лише непевність за сестричку: — ”Як же там Дидик біля дядька, далеко від мами?” — хочеться побігти глянути, але згадавши, що він в церкві, лишається біля мами. Ось і Служба Божа скінчилась. Старенький пан отець стоїть з хрестом, і вірні підходять до цілування. Ось уже і Софійка біля мами і дядько тут і баба. Священик вітає всіх з неділею і люди, поцілувавши хрест, взявши шматочок просфори розходяться, роз’їздяться по хатах. їм недалеко і вони йдуть пішки. Як же гарно навколо. І як гарно бігти з сестричкою до хати з таким міцним спокоєм у душі і від чувати всім своїм єством присутність мами. Яка все знає, все відчуває і все вміє так гарно пояснити... н. л. м.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
