Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
течеши”). Не зважаючи на погрози, повчання й лайки духо венства народ постійно звертався впродовж віків (аж до наших часів) до "проклятих” бабів пупорізів і жі- нок-відьом за поміччю і порадою, бо церква, крім бо жественної медицини (свята вода, екзорцизм), не ма ла інших засобів, щоб справитися з тяжкими вимога ми буденного життя. У випадках болючих корчів шлунку, ниркових коліків, конвульсій, високої гаряч ки або тяжких болів роділлі, яка цілими ночами му чилася і ждала на перейми, могла помогти лише муд ра жінка-відьма або акушерка, а саме соком або ком пресами з екстрактів вірулентних рослин: ріжків, пас льону, цикути, блекоти та інших. З часом церква мусіла погодитися з лікарською практикою сільських акушерок і відьом і санкціону вала їхню чудотворну магію цим способом, що сіль ські ’’лікарки” посвячували цілющі рослини в церкві, а місце давніх замовлювань зайняли молитви і цер ковні обряди. Певну ролю відіграло тут ім’я апосто ла Симона Зільота. Була це, як пише Михайло Грушевський (історія української літератури, т. 4, 1960, ст. 362), грецька назва юдаїстичної секти ’’зільотів”, рівнителів. Але через співзвук став він у народній уяві патроном всякого лікарського зілля. Тому зілля треба було збирати 10 травня, в день апостола Зільота, бо тоді воно мало особливо цілю щу силу. Свято Симона Зільота припадає другого дня по св. Миколаю. ”А що св. Миколай це найбільше впли вовий святець, то його ім’я надає зірваному зіллю особливої сили” У народній уяві Зільот став Мико- лаєвим батьком. Коли люди йшли на Миколая копати зілля, казали: "Николин батько велів, щоб ти, зілля, було ліком від усякої хвороби”. Ще більшу ролю відігравала тут Богородиця, що стала опікункою жіночого щастя й успіху. На свято Успіння Пресвятої Богородиці (15/28 серпня ) відбувалося в церквах по всій Україні вели чаве свято посвячення цілющих рослин і овочів. Народ називав це свято ’’Перша Богородиця”, а чотири тижні пізніше припадало свято Різдва Бого родиці (8/21 вересня), так звана ’’Друга Богороди ця” Жінки обходили це свято дуже врочисто, бо в їхній уяві Богородиця була патронкою родіння і акушеркою. Вже в середніх віках Богородиця була ототожнена зі староукраїнськими богинями родіння, род і рожаниць. Були це баби й матері з культу роди- телів, добродійних опікунок роділь і новородків. Роділлі жертвували їм в часі породу гречану кашу, хліб, сир і мед і справляли в їх честь забаву. Свято Різдва П. Б. було великим святом ще з інших причин. Для мешканців Карпат ’’Друга Пречиста” була важливим часом повороту їх худоби з високих полонин додому по 16 тижнях перебу вання в горах. На просторі тисячі кільометрів від річки Сяну на заході аж до річки Сучави на Буковині поверталися до своїх сіл і загород незліченні череди корів, волів, телят, овець, ягнят, кіз і коней. Це було свято великої радОсти й зустрічі господарів із своєю худібкою. Дівчата тішилися поворотом вівчарів і своїх наречених, які вже здалека їм виспівували: Прилетіла з полоненьки білая овечка, Люблю тебе, файна любко та й твої словечка. Два Тижні пізніше, а саме 1/14 жовтня припадало третє велике жіноче свято Покрови Пресв. Богоро диці. Покрова П. Б. була патронкою дівчат, які хоті ли одружитися. На Покрову починався весільний сезон. Дівчата, вистроєні в добірний одяг, поспі шали до церкви, жертвували Богородиці грубі свічки і просили: ”В святу Покровоньку покрий мою голо воньку!”. Вони просили ще, щоб Покрова прислала їм гарного й милого жениха. А як верталися додому, то співали: Болить мене головонька та й межи плечима, Треба мені дохторика з чорними очима. Та не того дохторика, що він дохторує, Але того дохторика, що личко цілує. Бувало, що Покрова справді вислухала дівчину й прислала їй бажаного ’’дохторика”, який її так довго "лікував”, аж дівчина завагітніла. Подія ця не викликала серед населення в горах Карпатах почут тя ганьби й обурення. У селах люди жили на лоні природи й були з нею на ”ти”. Жіноча здібність родити була символом плодючости землі. В основі магічного думання хліборобів лежало тісне пов’язан ня понять жінки і природи. У їхній уяві жінка була продовженням природи, рослинною істотою, яка дозрівала, процвітала та в’янула, як квітка. Природнє зачаття вважалося найбільшим щастям дівчат і жінок. Нагота і статеві органи не були табу. Непристойні пісні й розмови не викликали почуття сорому. У щоденному житті селяни мали досить нагоди бути свідками статевих актів домашніх і диких звірят. Етнографи тепер уважають жінок за винахідниць землеробства. Якщо дівчина не знала від кого завагітніла, або не хотіла зрадити імени свого любого, бо може він був уже одружений, тоді сусіди й населення сприймали це як очевидне діло й не втручалися в інтимну сферу дівчини. Мати дівчини купувала гарну хустку-циганку, брала дочку за руку і вела до місце вого пароха. Пан-отець читав над головою дівчини молебні і говорив молитви, а вкінці покривав в ім’я Покрови П. Б. голову дівчини принесеною хусткою. По цій церемонії вона виходила з церкви вже не дів чиною, а молодицею. Від тепер вона постійно вдяга ла на голову хустку, що було символом одруження. Але з цим станом не погоджувалися жінки-від- даниці. Хіба не на те берегли вони замолоду своєї не- винности, щоб ціле життя бути зрівняними з жінка- ми-зведеницями і покритками й жалілися вони перед св. Покровою. Вона признала їм рацію і зарядила, що відданиці повинні носити на головах, у відрізненні від зведениць, білі перемітки, як символ статевої чистоти. Докінчення буде
Page load link
Go to Top