Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Товариства ім. Шевченка. У 1915 р. появився некролог Володимира Шухевича, у 1916 р. некролог Івана Франка. Обидва були членами управи товариства і співпрацівниками музею, що зазначено у посмертних вістках. У час першої світової війни у квітні 1916 р. появилася в журналі цікава новина про виставку народного мистецтва, на яку підготовили експонати жінки, що перебували в таборах біженців в Австрії. Міністерство внутрішніх справ подбало про відповідні матеріяли, а жінки, головно українки, відтворили традиційні вишивки, ґердани та інші вироби. Автор звідомлення М. Габерляндт підкреслює, що якраз у той час російські війська в Галичині винищували предмети народного мистецтва не лише в музеях і приватних збірках, але теж грабу вали їх по селах. По першій світовій війні змінився формат, назва і зміст журналу. Він появляється дотепер, одначе статті майже виключно присвячені студіям австрій ського і німецького фолкльору. Ініціятором і довголітнім директором Museum fuer Oesterreichische Volkskunde був д-р Міхаель Габерляндт. Він зумів зацікавити справами музею австрійську аристократію, фінансові круги і числен них фахівців, що давали всесторонню піддержку цій новій установі. Офіційне відкриття музею відбулося 31 січня 1897 р. в будинку біржі у Відні, де раніше приміщувався торговельний музей. У просторій залі виставлено коло 6.000 експонатів. Музей здобув скоро розголос тим більше, що вже в серпні того самого року відвідав його цісар Франц Йосиф і висловив признання для цього почину. Престо- наслідник Франц Фердинанд, що сам був колектором і цікавився музейництвом, зчасом став опікуном музею. Помимо популярности, довкола музею і журналу вив’язалася контроверсія, що тривала до першої світової війни. Присвячення уваги фолкльорові слов’янських та інших народів, що входили у склад австро-угорської монархії, не подобалося деяким кругам. Дослідники і колектори, що цікавилися виключно австрійською і німецькою етнографією, називали М. Габерляндта слов’янофілом. На знак протесту вони помішували свої праці у берлінськім журналі Zeitschrift fuer Volkskunde, також деякі приватні збірки потрапили до етнографічного музею в Берліні. З перспективи часу слід ствердити, що закиди були безпідставні, бо 1. Етнографічний музей в замку Кітзее 2. Музей в Кітзее. Вітрина з україн ськими нашийними прикрасами 3. Музей в Кітзее. Вітрина з гуцупь ськими кахпнми 4. Музей в Кітзее. Скриня 1. Ethnographic museum in the castle Kittsee. 2. fh e museum in Kittsee. Display case with Ukrainian neck ornaments. 3. The museum in Kittsee. Display case with Hutsul tiles. The museum in Kettsee. Chest.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
