Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Призабутими дорогами ІВАННА РОЖАНКОВСЬКА ВІДВІДИНИ МУЗЕЮ В КІТЗЕЕ і Етнографічні та етнологічні досліди почалися в Україні під кінець XVIII століття та розвивалися паралельно з науковою діяльністю інших народів у цій ділянці. З часом при українських наукових установах східніх і західніх земель поставали спеціяльні комісії для студій етнології та етнографії, праці друкувалися у періодичних виданнях. Статті українських науковців як також розвідки чужих авторів появлялися в чужомовних журналах. Логічним наслідком етнографічних дослідів були збірки предметів народного мистецтва, одягів, музичних інструментів, хатнього устаткування. Приватні колекції часто ставали зав’язком музеїв, з яких деякі збереглися до сьогодні. Наукові експедиції в терен, студії і публікації були у великій мірі залежні від політичної ситуації на українських землях. Десятиліття інтенсивної науко вої праці чергувалися з періодами занепаду етно логічних та етнографічних студій, спричинених війнами, що потягали за собою спустошення бібліотек, музеїв, заслання і фізичне нищення науковців. Русифікаційна політика та сковання вільної думки і науки в сучасній Україні унеможливлюють об’єктивну працю в тих ділянках. Нечисленні періодичні видання, що появлялися невеличким тиражем (500 примірників) та, в яких часом протиснулися деякі поважніші довідки, перестають виходити. Чужі дослідники, що колись цікавилися українською етнологією та етнографією, не мають доступу до джерельних матеріялів і тому не присвячують їм більшої уваги. Під кінець XIX століття постали в західній Европі об’єднання для студій фолкльору, з яких багато проявляє активність до сьогодні. Одним із них є Verein fuer Oesterreichische Volkskunde, заснований у 1894 р. у Відні. Наступного року товариство започаткувало журнал Zeitschrift fuer Oesterreichische Volkskunde і заснувало Museum fuer Oesterreichische Volkskunde у Відні. Постання цього товариства і його діяльність має близьке відношення до української етнографії. Членами цього товариства стали Володимир Гнатюк, Зенон Кузеля, Іван Франко і Володимир Шухевич. Уже в першім річнику журналу стрічаємо вістку про етнографічну частину крайової виставки у Львові,що відбулася у 1894 р.На виставці домінувала церква з дзвіницею, яку будував гуцульський майстер Лесько Кобчук зі своїми помічниками, при чім зазначено, що він не мав плянів будови, ні не вживав риштовання. Моделі хат природної величини з різних околиць Галичини і Полісся, народні одяги, кераміка, вироби зі шкіри і дерева зображували побут українського села У тім числі поміщено теж праці про українські текстильні вироби, громадські печатки на Буковині та бібліогра фію етнографічних видань. Цього роду матеріяли появлялися в журналі до першої світової війни. На окрему згадку заслуговує рецензія Івана Франка на ”Гуцульщину" Володимира Шухевича (1902 р.) як теж його звідомлення з етнологічної експедиції на Бойківщину (1905 p.), в якій крім І. Франка взяли участь проф. Т Волков з Парижу, інж. П. Рябков з Росії і студент 3. Кузеля. В журналі друкувалися інформації про працю і видання Наукового Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
