Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ІРИНА ЛОНЧИНА 1979 РІК — РІК ДИТИНИ Рис. Романа Бабюк Рейні Об’єднані Нації зовсім слушно хочуть поставити дитину в центрі уваги цілого світу, бо хоч живемо в столітті поступу, то все таки є багато недотягнень щодо умовин життя дітей. А кожна дитина — це ж майбутній громадянин своєї держави. З одних ви ростуть рядовики, інші будуть стояти в проводі, рішатимуть про важливі справи, від них буде зале жати розвиток культури й цивілізації та вони рішати муть, чи світ стане шанувати Божі закони й розви ватися згідно з ними, чи може буде котитися в про- пасть, як це діється сьогодні. Ми всі хочемо кращого завтра. Ми хочемо, щоб людина бачила та розуміла красу цього світу, а гиду вала злом і його уникала. Тому такою важливою справою є виховання нового покоління, яке треба спрямувати на добру дорогу та вказати шлях до кра си й добра, до справжнього поступу! Людство можна поділити на три категорії: 1. тих, що живуть у вільному світі; 2. тих, що живуть під диктатурою комунізму; і 3. тих, що живуть у т. зв. третьому світі, тобто тих, яких умовини життя дуже далекі від поступу сьогоднішньої цивілізації. Яка ж доля дітей у кожному з тих світів? Діти з ’’третього світу” не тільки не мають задовільних умо вин для інтелектуального розвитку, але часто їхні гігієнічні обставини та брак поживи причиняються до великої смертности, всяких пошестей та хронічних недуг Який контраст до американської роз- тратности! Скільки недоїдженої страви тут вики дається! Чи не було б доцільним привчати дітей до більшої уважливости, а клич ’’діти дітям” міг би мати велике виховне значення. Якщо йдеться про дітей з комуністичних країн, то нас турбує насамперед доля українських дітей на рідних землях. Образ — жалюгідний! Мабуть, годі почислити жертви дітей з часів зорганізованих голодів 1921 і 1933 років, а далі всіх безприютних дітей з часів роз- куркулювання наших селян та дітей, яких батьків арештовано й вивезено на далекий Сибір, чи навіть тих, що замерзли або голодували в часі вивозів. А скільки дітей відбирано та без їхньої згоди вихову вано на новітніх яничарів! і то не лише в часах Сталіна, але й сьогодні, коли західній світ дається обманювати уявними змінами під комуністичним режимом. Комуністичні хитрощі не мають меж. Під фальшивими гаслами рівноправности жінок прине волюють матерів працювати, а виховання дітей пере ходить в руки державних садочків. Деклярація прав дитини, яку прийняли ще в 1959 році Об’єднані Нації, виразно зазначує, що ’’дитина, головно в перших роках свого життя, не повинна (хіба в особливих обставинах) бути відділеною від матері” А далі ця деклярація запевняє дитині право на любов і вирозуміння; на відповідне відживлюван- ня й медичну опіку; на освіту, на можливість забави й відпочинку, на своє ім’я та національність, на особливу опіку, якщо дитина недорозвинена; право одержати як перша допомогу в часі загального не щастя, мати охорону від усяких форм занедбання, жорстокости чи використовування, бути збереже ною від будь-якої дискримінації. Деклярація закінчується тим, що дитина має бути вихована в дусі вирозуміння, толерантности, братерства й миру. Представники Радянського Союзу теж підписа ли цю деклярацію, але, як знаємо, зовсім нею не руководяться. Доказом того є дискримінований Юрій Шухевич та діти численних дисидентів. А тепер вернімось у наш вільний світ. Яка ж тут доля української дитини? Напевно не треба нам журитися, що вона не догодована чи неодягнена, або що її мешканеві умовини невідповідні. Але нам треба призадуматися над її вихованням. Чи не було б добре зробити малий ’’іспит совісти”? Відповіджмо собі на такі питання: Перше й найважливіше — чи дитина виростає в теплі родинного вогнища? На жаль, приходять на думку розбиті родини, не через насилля наїзника, але через нещасний вплив довкілля, через хворобливу манію розводів, які стали прямо невідлучною частиною модерного, зматеріялізованого суспільства. А далі — Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
