Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
визначені і позиція учителя у даних випадках ясна, бо мало буде користи і засвоєння правил, коли ця ситуація не вияснена. Подруге: щоб забезпечити тривкість границь поведінки є доцільним, щоб діти до деякої міри були творцями цих правил і обмежень. Потрете: границі мусять бути реалістичні, тобто до виконання, вони повинні мати відношення до знання розвитку людини. Останнє: вчитель повинен бути свідомий, що з розвитком своїх учнів, правила поведінки мусять бути наново розглянені й часом модифіковані. Який найкращий спосіб для реалізування правил? Знаємо, що карою осягається дуже мало і на короткий час, бо в цей спосіб дитина не дістає під- ставового поняття про оцінку самого себе і про само дисципліну. Карою надається дуже поверховний порядок. Найкращий спосіб завести тривалі границі чи правила через цікаві, задоволяючі, хвилюючі ситуації навчання і через передання повсякчасного підставового довір’я. Є діти, які і в цій атмосфері переступають правила. Учитель мусить не дозволяти на повторення такої поведінки, знаючи, що ця дитина потребує більше помочі, як другі. Учитель не забуває, що ця дитина своє поведінкою повідомляє його, як вона бачить себе в даній ситуації. Учитель допомагає дитині дошукатися, як вона почувається в даній ситуації і чому вона вважає свою поведінку правильною. У першім — учитель контролює поведінку дитини, а через аналізу власних дій дитини, дає їй змогу модифікувати своє поняття про дану ситуацію без погроз і кар. Відіграння специ фічних ситуацій, дискусій, про причини поведінки, в якій бере участь ціла кляса, індивідуальні розмови і напрямні — цих усіх засобів можна уживати, щоб закріпити і вияснити правила та границі поведінки і в той же час дати змогу дитині, яка має проблеми, переоцінити її наставлення. Багато ситуацій пов’язаних із дисциплінуванням можна б оминути, якби вчитель запитав себе, чи цього роду переживання є дитині потрібними. Чи всі діти мусять малювати в садочку? Чи всі діти мусять танцювати? Часом краща розв’язка таких ситуацій є дати їм можливість встановляти свої правила про включення себе до таких зайнять чим робити з того велику аферу. Дати дитині нагоду щось пережити різниться від того, як дитину силувати робити те, що на її думку непотрібне або маловажливе. Ми побачили, що найважливіші і переломові поняття дитини про себе саму творилися у родин ному колі в ранньому дитинстві. Підставові наставлення і поняття про себе саму з точки зору певности, безпеки та пристосування у ситуаціях є вже визначені у дитини на час, коли вона вступає до школи. Щоби вчителеві легше було зрозуміти дитину, як одиницю є дуже потрібний зв’язок між школою і домом. Цей зв’язок повинен бути такий, який уможли вить, як батькам, так і вчителеві, зрозуміти один одного і це дасть змогу їм більш корисно зайнятися дитиною. Щоб мати вдалий зв’язок треба — поперше: створити спосіб, нараду з батьками, які були б частиною нормальної програми. Друге, ствердити, що є окремі сфери відповідальности і потреб і працювати в атмосфері взаємного довір’я, і третє — щоб цей зв'язок був базований на правді. Слухаючи цієї гутірки можна б сказати ”так, тут є дещо сказане, але, які були б точніші вказівки для мене, як властиво треба поводитись?” Тенденція шукати головних розв’язок, надія на всезаступимі рецепти є у нас усіх. Було б дуже гарно і зручно дістати випробовані на сто процентів успішні методи, штучки та способи поведінки. Та на щастя задля нашого почуття гідности і вартости індивіду- альности людини, таких шабльонових розв’язок і праці з поодинокими дітьми немає. Ми можемо керуватися головними вказівками — правилами, ми можемо подбати про добрі умовини для навчання, але кожна з нас мусить подбати про свої особисті розв’язки до проблем, які ми самі зустрічаємо у наших клясах і світличках. Ця гутірка починалася обговоренням про принципи бути собою, і я хочу закінчити її на ту саму тему. Кожен з нас має іскру творчости до деякої міри. Ситуації, в яких учителі знаходяться дають багато можливостей для розросту не лиш дітям, але й вчителям. Вивчаючи їхні (тобто дитячі) особистості, ми вивчатимем поряд з ними і свої власні й тоді ми зуміємо створити їм здорову атмосферу. Ми не можем боятися експериментування, бо це, властиво, є нашим завданням. Коли вчитель буде готовий прийняти настанову ’’життєвої експериментації”, застосування нових ідей у своїй клясі, при чому уважно переводити оцінку своїх результатів, тоді він знайде спосіб допомогти кожній дитині, бачити себе повноцінною одиницею, яка себе реалістично оцінить і яка буде дивитись на життя і навчання як на захоплюючі завдення. ВИХОВНА РЕФЕРЕНТУРА ПРИ ГОЛОВНІЙ УПРАВІ З НАГОДИ УКРАЇНСЬКОГО РОКУ ДИТИНИ ПРОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА НАПИСАННЯ ТВОРУ ДЛЯ ДІТЕЙ (казка, опо відання, п’єса тощо — прозою або віршом). Перша нагорода — 200 дол., друга — 100, третя — 50 дол. Реченець конкурсу — 1 листопада 1979 р. Твори слід пресилати в трьох копіях під псевдоні мом, а прізвище подати окремо в запечатаному коверті, на адресу: Mrs. Irene Lonchyna 20175 Lumpkin Detroit, Ml 48234 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
