Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
КОНЦЕПЦІЇ ВПЛИВАЮТЬ НА СВІТОГЛЯД ОЛЕНА ХМІЛЯК Докінчення ВЗАЄМИНИ ДОРОСЛИХ З ДІТЬМИ. Дорослі так, як і діти, мають різні потреби, надії, аспірації і прикрі ситуації, а їхня поведінка відображує їх внутрішній стан не менше, як і поведінка дітей. Вони також бувають у напружених ситуаціях, які викликають внутрішні конфлікти. Ці конфлікти виникають тоді, коли вони роблять не те, що їм здається правильним, а те, що наказують обставини, суспільство і т. п. Це відноситься до вчителів і виховників, які не раз заходять у конфлікт з адміністрацією, зверхниками, або батьками, які, крім своїх понять про виховання дітей, ще мають до помочі професійні поради ’’через паркан” жичливих сусідів. В обидвох випадках, як учителі, так і батьки, під тиском обставин часто поводяться не за своїми власними переконаннями. Радше їхня поведінка прибере такі форми, які вважаються більш попу лярними, властивими. Важливим є, щоб одні й другі мали змогу висловити свої власні почуття, а не накинені їм: Негативне наставлення є таке саме конечне, як позитивне, якщо воно віддзеркалює внутрішнє ”я" даної особи. Це є важливим з кількох причин. Поперше: коли вчителеві не подобається пове дінка даної дитини і коли все ж таки вчитель до дитини ставиться з фалшивою толеранцією і любов’ю, то цей учитель є емоційно нечесний, і дитина якщо її сприймання ще не дуже викривлене, відчує, що щось не в порядку. Через це вже не зможе мати правдивої оцінки про себе, не зможе сама з власної спонуки змінити своєї поведінки, одначе залишається збентеженою і стурбованою неправдивою поведінкою свого вчителя. Подруге: вчитель почувається винним перед самим собою, бо йому неможливо заперечити свої внутрішні почування, і його вчинки не від дзеркалюють його думки, і це його ще більше бенте жить. Діти відчувають дуже скоро різні духові затри- воження, і тоді ціла кляса перейме на себе цю штучність і напруженість. У такій атмосфері діти не можуть бути собою, і правдива комунікація між учителем і дітьми не існує. Потрете: — учитель не повинен почуватися винним перед дітьми за свої щирі чи відкриті погляди. Він повинен зрозуміти, що застосування дисципліни є частиною правдивої любови, і діти почуваються значно певніше у правдивій, реальній атмосфері. Чотири: — згідно з найновішими ствердженнями — поведінка, яка є виявом почуттів є здоровою пове дінкою. Поняття непевности і викривлення уяви про себе виникають у дітей як наслідки, коли розме жовується їхнє почуття від поведінки. Коли дитині доводиться, що вона не повинна гніватися, ми штовхаємо її на неправильний шлях. Що дитині треба вияснити це те, що гнів і любов є природними явищами, які одначе мусять бути висловлювані у від повідний спосіб. Коли в учителя дійсно лише негативне настав лення до оточення, він може зашкодити своїм учням. Його обов’язком було б проаналізувати що спонукує його бачити життя у таких чорних прикрих барвах. Батьки також мусять перевірити свій порядок... вартостей, як також знати, якими вони хочуть бачити своїх дітей. Вони мусять зрозуміти, що дитині бути індивідуумам так само важко, як і їм самим, і бути принятими середовищем також. Батьки мусять собі усвідомити так, як і їхні діти, де кінчаються їхні права, а де починаються права дитини, щоби не переступити границь, щоб не порушити прав індивідуальности. Учитель мусить також викристалізувати своє становище і поведінку в відношенні до зверхників, його почуття про особисті осяги, його концепти про його ролю і ролю, яку відіграє навчання предметів у рості й формуванні дитини. Чи вважає учитель інтелектуалізм найбіль шим добром у навчанні? Чи зрозумів він, що доруче ні діти не є його власністю, і йому не можна "грати Бога” Чи може він і побороти свої почування, коли йому здається, що треба доказувати чудес у від ношенні до одної чи другої дитини? Ці всі запитання і інші є на те, щоби помогти дорослим відчути різницю поміж собою і дитиною і реально бачити необхідність своєї ролі у розвитку дитини. Часом поведінка дитини в клясі переходить всі границі доброї поведінки так, що вчитель почу вається примушеним ’’щось зробити” На жаль, це не є те, що ми розуміємо під словом дисципліна, тобто кара за ’’погану” поведінку. Властиво, всі думки сказані дотепер є споріднені зі зрозумінням дисципліни, коли розглядати її як неспроможність дитини володіти своєю поведінкою, яка вийшла б їй і спільноті на користь. Про потребу границь була мова раніше, а от варто було б розглянути її з точки погляду дисципліни. В першу чергу границі мусять бути точно
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
