Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Співав дід на крилосі тропарі й кондаки натхненно, як Мишуга, що вичаровував солодко Йонтка арію. Із трухлявих ґонтових бань сталевих хрестів антени висилали дідовий голос херувимам до раю. Тремтіла єдина зоря зеленим оком радіо, вливалися солов’ї і липи тріщали в ефірі. Зачарований Саваоф, завмерши за хмар балюстрадою, щонеділі святе дозвілля приносив діду в офіру. При місяці зачиняв паламар, як святий Петро, церкву, певний, що ніхто в світі краще заспівати не зміг би. Увечері дід перед золотим язичком люстерка з голови скидав і клав на дно скрині крисаню німбу. ПРАДІД Олегу Крисі Смерком із смерекової скрипки добував прадід чистого золота тони, що з декого туги натомлені і скриті, як золоті рибки, в небі тонули. Смичок дельфіном літав по струнах, сипав чумацьку дорогу каніфолі, у пучках прадіда струменіли струми нечувано високих вольтів. Луски очей, від сонць пересохлі, повніли ряскою ласки, скорботи. Тоді лемкових облич смуглі соняхи зачаровано виростали із-за плота. Не всі твори можна й виконувати. А як виконуються, то часто мусять переходити різні зміни. От напр. "Стрілецьку Рапсодію” переймену вали большевики на "Галицьку Рапсодію” А про "Каменярів” зі споминів сучасників (І. Менделюк — Наша Мета ч. 997) знаємо такий епізод: В жовтні 1940 р. Фільгармонія в Станиславові влаштувала імпозантне свято Франкові і очевидно, до програми включила "Каменярі" Все було дуже добре, аж доки нова влада не зорієтувалася, що провідним мотивом цього твору є мелодія "Не пора, не пора москалеві й ляхові служить” Твір в останній хвилині хотіли зняти з програми, але вже було запізно! Влада домагалася тоді мелодію "Не пора” замінити іншою, але це було неможливо. Дали тоді наказ її приглушити, затушувати. А щоб бідний Людкевич не почув свого "перелицьованого” твору, бо він був на залі, влашту вали йому в той самий час інтерв’ю з пресою в іншій залі... Тому й не диво, що святкування 100-ліття Людкевича відбулися у Львові величаво, місто пережило великий підйом. На концерт Людкевич ішов від авта і по цілій залі по квітах і то в зимі. По концерті його творів Людкевича винесли з залі на руках!.. Ентузіязм,... пошана... подив... цілий Львів був наелектризований... Подивившись на це з другого боку насувається питання: чому ці всі святкування відбулися тільки в залях консерваторії? Немає у Львові більшої залі, щоб помістити всіх тих, що стояли на вулицях? А як справа з платівками творів Людкевича? Ми тут не видали нічого, а там мало що... Заслуги ж Людкевича у музиці величезні. Він перший поміж українськими композиторами звернув увагу на музику чисто інструментальну. У Людкевича в його вокально-оркестрових творах, оркестра не є супроводом хору, а його повноцінним партнером. Він перший уводить в основу систематизації україн ських народніх пісень ритміку, що вживається і до сьогодні. Він перший звернув увагу нашій громаді, що: " Наша суспільність у Львові і краю повинна зрозуміти, що музика для музикально обдареної нації повинна і мусить бути не "люксусом”, а хлібом насущним, елементом, конечним для культурного розвою” (1926). Він перший гостро і відкрито засуджує базідейність і байдужість молодих мистців до громадсько-політичних справ. (1900 p.). Про цю "леґендарну постать Львова” кружляють і різні жарти, які напевно мають десь у собі крихітку правди. От розказують, що Людкевича як най старшого мистця Галичини ’’попросили" сказати привітальне слово ’’визволителям” в 1939 році... На сцені оперного театру Людкевич сказав коротке слово, яке закінчив: "Вітаємо тих, що нас визволили і на то немає ради...” Сьогодні, Станислав Людкевич найстарший віком і найвизначніший український композитор. Сучасник Лисенка, Франка, дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка до 1939 року зазнав і в СССР особистих почестей. Іменували його "Заслу женим артистом республіки” та вибрали Депутатом Верховної Ради. З нагоди святкування 150-річчя з дня народження Тараса Шевченка в 1964 році, за свої хорово-оркестральні твори ’’Кавказ” і "Заповіт” Людкевич дістав Шевченківську премію. Його творчість є дуже різноманітна. Сюди належать хорові твори, фортепіянові, симфонічні, хорово-оркестральні, вокальні, інструментальні. Багато сольоспівів та обробок народніх українських пісень. Дві опери ”Бар Кохба” та ’’Довбуш” З церковної музики є відомі ’’Церковні і літургічні пісні для мішаного хору”, про що в СССР також не згадується!. Творчість така багата, як і його вік! Відзначімо ж століття Станислава Людкевича концертом заборонених в Україні творів, новою платівкою, науковою сесією НТШ, пишім та друкуймо спомини його студентів, молодших колеґ, тих, що його знали. Пишім про Людкевича все те, що в Україні не можуть написати!. Історія мусить знати правду! Українські мистці в Україні і діяспорі найкраще вшанують Людкевича, як його кредо... ”і найбільших артистів ніхто не звільнив від того, щоб вони усі свої сили, усе своє мистецтво присвятили своїй нації”...! будуть практикувати кожний у своїм житті! Що ж побажати великому композиторові у таку велику річницю? Здоров’я! та радости — з можливости почути всі свої твори! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top