Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Співав дід на крилосі тропарі й кондаки натхненно, як Мишуга, що вичаровував солодко Йонтка арію. Із трухлявих ґонтових бань сталевих хрестів антени висилали дідовий голос херувимам до раю. Тремтіла єдина зоря зеленим оком радіо, вливалися солов’ї і липи тріщали в ефірі. Зачарований Саваоф, завмерши за хмар балюстрадою, щонеділі святе дозвілля приносив діду в офіру. При місяці зачиняв паламар, як святий Петро, церкву, певний, що ніхто в світі краще заспівати не зміг би. Увечері дід перед золотим язичком люстерка з голови скидав і клав на дно скрині крисаню німбу. ПРАДІД Олегу Крисі Смерком із смерекової скрипки добував прадід чистого золота тони, що з декого туги натомлені і скриті, як золоті рибки, в небі тонули. Смичок дельфіном літав по струнах, сипав чумацьку дорогу каніфолі, у пучках прадіда струменіли струми нечувано високих вольтів. Луски очей, від сонць пересохлі, повніли ряскою ласки, скорботи. Тоді лемкових облич смуглі соняхи зачаровано виростали із-за плота. Не всі твори можна й виконувати. А як виконуються, то часто мусять переходити різні зміни. От напр. "Стрілецьку Рапсодію” переймену вали большевики на "Галицьку Рапсодію” А про "Каменярів” зі споминів сучасників (І. Менделюк — Наша Мета ч. 997) знаємо такий епізод: В жовтні 1940 р. Фільгармонія в Станиславові влаштувала імпозантне свято Франкові і очевидно, до програми включила "Каменярі" Все було дуже добре, аж доки нова влада не зорієтувалася, що провідним мотивом цього твору є мелодія "Не пора, не пора москалеві й ляхові служить” Твір в останній хвилині хотіли зняти з програми, але вже було запізно! Влада домагалася тоді мелодію "Не пора” замінити іншою, але це було неможливо. Дали тоді наказ її приглушити, затушувати. А щоб бідний Людкевич не почув свого "перелицьованого” твору, бо він був на залі, влашту вали йому в той самий час інтерв’ю з пресою в іншій залі... Тому й не диво, що святкування 100-ліття Людкевича відбулися у Львові величаво, місто пережило великий підйом. На концерт Людкевич ішов від авта і по цілій залі по квітах і то в зимі. По концерті його творів Людкевича винесли з залі на руках!.. Ентузіязм,... пошана... подив... цілий Львів був наелектризований... Подивившись на це з другого боку насувається питання: чому ці всі святкування відбулися тільки в залях консерваторії? Немає у Львові більшої залі, щоб помістити всіх тих, що стояли на вулицях? А як справа з платівками творів Людкевича? Ми тут не видали нічого, а там мало що... Заслуги ж Людкевича у музиці величезні. Він перший поміж українськими композиторами звернув увагу на музику чисто інструментальну. У Людкевича в його вокально-оркестрових творах, оркестра не є супроводом хору, а його повноцінним партнером. Він перший уводить в основу систематизації україн ських народніх пісень ритміку, що вживається і до сьогодні. Він перший звернув увагу нашій громаді, що: " Наша суспільність у Львові і краю повинна зрозуміти, що музика для музикально обдареної нації повинна і мусить бути не "люксусом”, а хлібом насущним, елементом, конечним для культурного розвою” (1926). Він перший гостро і відкрито засуджує базідейність і байдужість молодих мистців до громадсько-політичних справ. (1900 p.). Про цю "леґендарну постать Львова” кружляють і різні жарти, які напевно мають десь у собі крихітку правди. От розказують, що Людкевича як най старшого мистця Галичини ’’попросили" сказати привітальне слово ’’визволителям” в 1939 році... На сцені оперного театру Людкевич сказав коротке слово, яке закінчив: "Вітаємо тих, що нас визволили і на то немає ради...” Сьогодні, Станислав Людкевич найстарший віком і найвизначніший український композитор. Сучасник Лисенка, Франка, дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка до 1939 року зазнав і в СССР особистих почестей. Іменували його "Заслу женим артистом республіки” та вибрали Депутатом Верховної Ради. З нагоди святкування 150-річчя з дня народження Тараса Шевченка в 1964 році, за свої хорово-оркестральні твори ’’Кавказ” і "Заповіт” Людкевич дістав Шевченківську премію. Його творчість є дуже різноманітна. Сюди належать хорові твори, фортепіянові, симфонічні, хорово-оркестральні, вокальні, інструментальні. Багато сольоспівів та обробок народніх українських пісень. Дві опери ”Бар Кохба” та ’’Довбуш” З церковної музики є відомі ’’Церковні і літургічні пісні для мішаного хору”, про що в СССР також не згадується!. Творчість така багата, як і його вік! Відзначімо ж століття Станислава Людкевича концертом заборонених в Україні творів, новою платівкою, науковою сесією НТШ, пишім та друкуймо спомини його студентів, молодших колеґ, тих, що його знали. Пишім про Людкевича все те, що в Україні не можуть написати!. Історія мусить знати правду! Українські мистці в Україні і діяспорі найкраще вшанують Людкевича, як його кредо... ”і найбільших артистів ніхто не звільнив від того, щоб вони усі свої сили, усе своє мистецтво присвятили своїй нації”...! будуть практикувати кожний у своїм житті! Що ж побажати великому композиторові у таку велику річницю? Здоров’я! та радости — з можливости почути всі свої твори! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
