Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
TAKE TO БУЛО РІЗДВО Пам’ятний 1940-ий рік. Большевики зайняли Галичину. Львів тонув у снігах, іскрився морозом і дивувався довжезним чергам людей, загорнутих у коци, тупаючих ногами і хухаючих у руки, які стояли перед харчевими крамницями. І надійшов Свят-Вечір. Він був зовсім інший, ніж попередні: задуманий, журливий і повний спогадів, як то було колись, а як є тепер... В кімнаті віяло холодом, горіла свічка на столі, а маленька смерічка під вікном прибрана тільки ватою, насувала спогади про колишні пишні ялинки, які надавали стільки чару і святвечірнього настрою... При столі сиділа родина з трьох осіб, зодягнута в плащі і мовчки споживала скромну вечерю.. Нараз дзвінок. Ми переглянулись ..... Може по нас? Казали на товарній станції підвезе но вагони.... Хвилина тиші. І я поволі підвелась, щоб відкрити вхідні двері. О, Оленка і Оля! (Мої колишні учениці. Що за приємна несподіванка! — А ми прийшли до вас з колядою — несміливо, заїкуючись, проказала Оля. А Оленка тимчасом втягала із сходової клітки невелику, але видимо тяжку валізку. Зідхнувши, несміливо втрутила: — Ми... ми принесли вам трохи вугілля, бо Оля згадувала, відвідуючи вас раніше, що живете в нетопленій хаті. Погрійтесь хоч на Свят-Вечір. Христос Рождається! Я з вдячністю простягнула їм руки, і ми зі сльоза ми в очах впали одна одній в обійми .... Горів у печі вогонь. Ми посідали довкруги печі та насолоджувались теплом, що стелилось по кімнаті. Тихо пливли з наших уст одна за одною коляд ки. переплітані від часу до часу спогадами минулих років, або оповіданнями про події в школі Олі і Оленки, в якій я в минулому році вчила. Минав час, зникла різниця років і як же ж тепло ставало у колі тієї невеличкої групи, яка знайшла себе у завірюсі подій та шукала взаємно поради та виходу з межової ситуації .... Скаже дехто: — Все це історія, прогуло.... проминуло. Тепер не те. Старі.... молоді, розрив поколінь.... Пощо згадувати .... 9 — А може й треба. Послухайте! Не так то давно, бо в половині 60- тих років таки тут, в Америці, коли ми на Святий Вечір сиділи біля ялинки і колядували, відізвався дзвінок вхідних дверей. Колядники! Але ж на Свят-Вечір звичайно не ходять з колядою . Ми відкрили двері. Перед нами стояли родина молодих пластунів-сеньйорів: батько, мати і двоє дітей. — Ми прийшли привітати вас з Різдвом! Христос Родився! — проказали всі гуртом. — Славіть Його! Що за зворушлива несподіванка! І гості увійшли у вітальню . А уставившись д о вкр уги ялинки, ми спільно відспівали ’’Нова радість стала” А потім прийшла гостина. Ми згадували сучасне і минуле.... І знову зникали різниці років. І знову була гр упка лю дей, які віднайшли себе у цю Різдвяну Святу Ніч і принесли у хату тепло спіл ьно го роду і приязни. А як тепер, при кін ц і 70-тих років? Різдво по полудні. Д звіно к вхідних дверей. Крізь віконце у дверях бачу гур то к м олоденьких дівчат. В ідкриваю двері. — Чи дозволите заколядувати на ? — — Прошу, заходьте. — С таю ть у дверях вітальні і починаю ть ко л я д у вати. Колядую ть вивчено, а провідниця групи тимчасом подає господарям ко н в е р ту — Прош у все д о кл а д н о виповнити, покласти, де треба підписи. Ми дуж е спіш имося. — Господар іде до д р у го ї кімнати, де більше світла і можна читати, го сподиня наш видко приготовляє гостину — так годиться. А колядка відлунням б ’ється об стіни по ро ж но ї вітальні і так само ’’вінчування” Виповнивши папери, господар приносить з д р у го ї кімнати конверту і чек та віддає провідниці, господиня запрош ує до перекуски. — Ні, ні, дуж е дякуєм о, немає часу. О, пан, що нас возить автом, казав поспіш ати, бачите, вже зі сходів нам р у ко ю киває щоб виходити. — Виходять, а їм назустріч нова група хлопців-ко- лядників. — Гай! — вітаю ться, а порівнявш ись у дверях, один з них нахиляється до провідниці: Гав мач? — — О, Кей! В ідкриваю Е нц иклопед ію Українознавства і читаю... "Бажальний елемент ко л яд ки є основна, найважливіша частина цілої ко л я д сь ко ї пісні. ко л яд ни ки співаю ть гуртом... щоб розвеселити дім.... (Енциклопедія Українознавства т І. ст 231, 257). ОТЖЕ????
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
