Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
TAKE TO БУЛО РІЗДВО Пам’ятний 1940-ий рік. Большевики зайняли Галичину. Львів тонув у снігах, іскрився морозом і дивувався довжезним чергам людей, загорнутих у коци, тупаючих ногами і хухаючих у руки, які стояли перед харчевими крамницями. І надійшов Свят-Вечір. Він був зовсім інший, ніж попередні: задуманий, журливий і повний спогадів, як то було колись, а як є тепер... В кімнаті віяло холодом, горіла свічка на столі, а маленька смерічка під вікном прибрана тільки ватою, насувала спогади про колишні пишні ялинки, які надавали стільки чару і святвечірнього настрою... При столі сиділа родина з трьох осіб, зодягнута в плащі і мовчки споживала скромну вечерю.. Нараз дзвінок. Ми переглянулись ..... Може по нас? Казали на товарній станції підвезе но вагони.... Хвилина тиші. І я поволі підвелась, щоб відкрити вхідні двері. О, Оленка і Оля! (Мої колишні учениці. Що за приємна несподіванка! — А ми прийшли до вас з колядою — несміливо, заїкуючись, проказала Оля. А Оленка тимчасом втягала із сходової клітки невелику, але видимо тяжку валізку. Зідхнувши, несміливо втрутила: — Ми... ми принесли вам трохи вугілля, бо Оля згадувала, відвідуючи вас раніше, що живете в нетопленій хаті. Погрійтесь хоч на Свят-Вечір. Христос Рождається! Я з вдячністю простягнула їм руки, і ми зі сльоза ми в очах впали одна одній в обійми .... Горів у печі вогонь. Ми посідали довкруги печі та насолоджувались теплом, що стелилось по кімнаті. Тихо пливли з наших уст одна за одною коляд ки. переплітані від часу до часу спогадами минулих років, або оповіданнями про події в школі Олі і Оленки, в якій я в минулому році вчила. Минав час, зникла різниця років і як же ж тепло ставало у колі тієї невеличкої групи, яка знайшла себе у завірюсі подій та шукала взаємно поради та виходу з межової ситуації .... Скаже дехто: — Все це історія, прогуло.... проминуло. Тепер не те. Старі.... молоді, розрив поколінь.... Пощо згадувати .... 9 — А може й треба. Послухайте! Не так то давно, бо в половині 60- тих років таки тут, в Америці, коли ми на Святий Вечір сиділи біля ялинки і колядували, відізвався дзвінок вхідних дверей. Колядники! Але ж на Свят-Вечір звичайно не ходять з колядою . Ми відкрили двері. Перед нами стояли родина молодих пластунів-сеньйорів: батько, мати і двоє дітей. — Ми прийшли привітати вас з Різдвом! Христос Родився! — проказали всі гуртом. — Славіть Його! Що за зворушлива несподіванка! І гості увійшли у вітальню . А уставившись д о вкр уги ялинки, ми спільно відспівали ’’Нова радість стала” А потім прийшла гостина. Ми згадували сучасне і минуле.... І знову зникали різниці років. І знову була гр упка лю дей, які віднайшли себе у цю Різдвяну Святу Ніч і принесли у хату тепло спіл ьно го роду і приязни. А як тепер, при кін ц і 70-тих років? Різдво по полудні. Д звіно к вхідних дверей. Крізь віконце у дверях бачу гур то к м олоденьких дівчат. В ідкриваю двері. — Чи дозволите заколядувати на ? — — Прошу, заходьте. — С таю ть у дверях вітальні і починаю ть ко л я д у вати. Колядую ть вивчено, а провідниця групи тимчасом подає господарям ко н в е р ту — Прош у все д о кл а д н о виповнити, покласти, де треба підписи. Ми дуж е спіш имося. — Господар іде до д р у го ї кімнати, де більше світла і можна читати, го сподиня наш видко приготовляє гостину — так годиться. А колядка відлунням б ’ється об стіни по ро ж но ї вітальні і так само ’’вінчування” Виповнивши папери, господар приносить з д р у го ї кімнати конверту і чек та віддає провідниці, господиня запрош ує до перекуски. — Ні, ні, дуж е дякуєм о, немає часу. О, пан, що нас возить автом, казав поспіш ати, бачите, вже зі сходів нам р у ко ю киває щоб виходити. — Виходять, а їм назустріч нова група хлопців-ко- лядників. — Гай! — вітаю ться, а порівнявш ись у дверях, один з них нахиляється до провідниці: Гав мач? — — О, Кей! В ідкриваю Е нц иклопед ію Українознавства і читаю... "Бажальний елемент ко л яд ки є основна, найважливіша частина цілої ко л я д сь ко ї пісні. ко л яд ни ки співаю ть гуртом... щоб розвеселити дім.... (Енциклопедія Українознавства т І. ст 231, 257). ОТЖЕ????
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
