Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ЗОЯ КОГУТ ДОРОГІ ДРУЗІ! Докінчення 2-го жовтня на святочному бенкеті (не випадає ж нам обходитись без бенкетів!) в розкішній залі, за празниковими столами, в святковому настрої, багато- чисельна публіка мала нагоду вислухати певну кількість дуже змістовних промов і декілька гарних сольоспівів. Бенкет пройшов достойно і цілковито відповідав поясненню цього слова в оксфордському лексіконі. Надзвичайно цікавою подією була пресова конференція, яка відбулась 4-го жовтня в готелі "Колюмбус” Зорганізована комітетом, в який увійшли о. д-р І. Гриньох, д-р. В. Маркусь, д-р. В. Косик і мґр. Єва Піддубчишин, вона мала широкий розголос в світовій пресі. Переді мною копія з під писами присутніх — всіх 23. Крім представників української преси, тут 18 підписів запрошених ж у р н а л істів є в р о п е й с ь ки х часопи сів і прес- інформацій. Заанґажована професійна пере кладачка перекладала питання присутніх з італій ської, французької і німецької мов на англійську. Відповідали члени комітету. На самому початку всім присутнім був розданий "прес-реліс” , де в сконденсованій формі пові домлялося про причину українських святкувань у Римі і про ціль Українського Патріярхального Об'єднання та його невдоволення деякими потяг- неннями Ватикану. Привітавши всіх присутніх, д-р Василь Маркусь відкрив пресконференцію з нагоди двох ювілеїв Патріярха Йосифа Сліпого. Запитів було багато. Траплялись і несподіванки, як наприклад питання: — Чи Кардинал Сліпий отримав привітання з совєтської амбасади? або: — Яке ваше становище до одружених священи ків? чи: — Якщо ви не годитесь з деякими потягненнями Ватикану, чи не маєте ви зв’язку з архиєпископом Ляфебром? Відповіді були урівноважені, ґрунтовні і коротко задовільні. Пресконференція пройшла ділово й успішно. Вже від наступного дня почали показу ватись результати: "Інтернешенел Дейлі Нюс", "Інтер- нешенел Гералд Трібюн", "Іль Маттіно” , ” Іль Темпо” , "Зе Тайме” , "Рома" "Віта", "Іль Джорнале делль' Інтерно", "Ле Монд” , "Ле Фіґаро", "Кор’єре делля Сера", "Нахріхтен” вмістили статті різної довжини і різних насвітлень про наші, українські проблеми, вимоги і нашу боротьбу. Приходив час прощатись з Римом. Я ще хотіла заїхати на день-два до Атен, але через "страйк” в Англії важко було дістати місце в літаку і я, побоявшись, щоб мене цей "страйк” не затримав у Греції в ’’безфінансовому" стані, рішилась летіти просто додому. Діставши місце в літаку на 13-те жовтня, почала востаннє відвідувати мої улюблені місця Риму і дорогих мені людей. Попрощалась з пані Софією Мельник, яка вже півроку лежала тут у шпиталі, з пані Олею Коновалець, була на Авентіно, була в наших манастирях і семінаріях, зірвала рожу біля святої Софії. — То ви їдете! А мені тут уже казали: "та не тримайте Зою так довго!” Ну, — все в Божих руках! — сказав з усмішкою Блаженніший, помітивши, як я стараюсь стримати сльози. — Думайте, пишіть і — знову приїжджайте! — Благословив мене, і я пішла. В четвер, 13-го жовтня, попрощавшись з сестрами, пані Чубатою і дорогою "М адонною” , владика Кир Іван Прашко і я вилетіли з Риму. Правда, вилетіли з 6-ти годинним запізненням, бо "загайджекований" літак "Люф тганси" набирав біля нашого літака паливо і тому ціле летовище було в стані алярму й цілковитого безголов'я, але нас "загайджекувати" ніхто не схотів, і ми, без дальших пригод, щасливо вилетіли з Риму, що треба, мабуть, завдячувати молитвам владикй Кир Івана. В суботу вже о 5.30 ранку, літак приземлився в Мельборні. На владику чекала багатотисячна українська громада і отець Бовден, на мене — лише моя родина і може, деякі друзі. Моя друга подорож до Риму стала спогадом. В думках часто блукаю римськими вулицями, їм морозиво на "піяцца Навона", дивлюсь, як італійські робітники вкладають мозаїку в храмі св. Софії, бігаю по подвір’ї з Карою, Бровком, Циганом і Круцьком, іду бічною брамою до Ватикану, або сиджу в інституті "орієнтале" чи з пані Орисею в нашій бібліотеці. Чи побачу це все знову? Не знаю. Якщо б хтось запитав мене — чому я так люблю Рим? — відповісти було б нелегко. Певно, що сам Рим це невичерпана скарбниця для кожного, хто цікавиться історією, бо де ще на світі ви знайдете таке місто, що великодушно дозволяє вам дивитись на три тисячі літ минувшини? І де ще в світі існує таке місто, в якому ця минувшина так
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
