Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ТІТКА АМЕРИКА переклад Марії Струтинської Магів Halun Bloch: Aunt America. New York: Atheneum 1963 Copyright 1963 by Marie Halun Bloch П р о д о вж е н н я РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ ЛИСТИ В цю ніч, коли тітка Америка покинула їх, Леся лежала в постелі така втомлена, що не могла вже нічого довше відчувати. Та, хоч як вона не була б втомлена, її думки не давали їй заснути. Вони мандрували безцільно по її голові, наче духи, зали шені на великому, пустому просторі у серпанку туману, то виринаючи з мряковиння, то потопаючи в ньому. Одна з її думок була така реальна, що вона сіла на ліжку і подивилася на софу, де спала тітка Лідія. Нікого небуло там. Вона впала наново на свою подушку. Її думки були тепер у Києві, в малому парку з площею до гри. Вона спробувала знову відчути ритм і вільність летіти високо вгору. Однак, вона була тепер занадто втомлена для цього. У темряві кімнати Лесі затьмарилось чоло. Було ще щось інше, що вона мусіла пригадати. Але, що воно таке було? Щоб це не було, воно загубилося в тумані і не хотіло звідтіля вийти. ” Ну, це не має зна чення” , прошепотіла до себе Леся. Тепер лялька почала снуватися в її думках. Вона ще не повернула її. Стомлено вона почала мірку вати, чому тітка Лідія дала їй книжку, а Єлені ляльку. Що, якби було сталося навпаки? Ні, це не було б правильне. Єлена ніколи не була б зраділа книжці. Вона просто не була з тих. Тоді, якщо б узагалі не було ляльки, Леся була б захоплена книжкою. Тітка якимось чином відчула цю різницю між нею і Єленою. Тоді, це була причина, що вона дала їй книжку! Щодо ненависної ляльки, то вона сподівалася, що ця ще завжди лежить схована під мостом. Вона глибоко зідхнула. Завтра, напевне, вона мусить повернути ляльку Єлені. Вона не відчувала потреби казати Єлені про свій учинок. Вона зробила це проти тітки Лідії і — в якийсь таємничий спосіб — проти тата, також. Вони були тими, кому вона мусіла сказати. У сусідній кімнаті тато поворушився і про бурмотів у сні якісь слова. Леся також нарешті заснула. Вона спала кілька годин, коли раптом про кинулася, дивлячись широко відкритими очима в темряву. Вона сіла в постелі. Листи! Пам’ять, що висковзнуласяїй раніш, тепер повернулася ясною думкою в її голові. Тітка Лідія поклала шість листів, що їй дали, в свою малу валізочку. Леся це спостерігала. А передучора — чи справді це було передучора? — в парку два чоловіки, що гойдали своїх дітей, роз мовляли про когось, кого зловили на кордоні з нецензурованими листами. Лесине серце почало товктися. Уже з самого способу, як тітка вклала ці листи до своєї валізочки, Леся знала, що тітка не усві домлювала небезпеки. Якщо б тато був це бачив, — Леся була цього певна — він був би остеріг її заховати їх в безпечніше місце. Тільки тому, що тітка не звикла до їх способу життя, вона не розуміла потреби бути обережною. Леся лягла знову. Що бо вона могла зробити? Що б вона не думала, вона не була дорослою людиною. Можливо, це не була її справа. Чи вона не чула так часто дядька Володка, як він повторював: "Не займайтеся справами, що вас не торкаються. Пильнуйте свого діла, а все буде гаразд?” Леся спробувала заснути знову. Та вона не могла навіть заплющити очей. Вона спостерігала, як світанок поволі роз'яснював кімнату. Сьогодні тітка Лідія всяде до потягу, що повезе її до кордону, а потім — геть з країни. На кордоні вони відкриють її валізи і найдуть листи і — Леся не хотіла уявляти дальших подій. Одначе, вона не могла стримати своїх думок. Вони будуть допитувати її суворо, але вкінці, правдо подібно, вони будуть мусіти відпустити її. Вони очевидячки, заберуть від неї листи. А потім — Лесю вдарила нова думка. Як же ні, вони пічнуть допитувати тих, що листи писали. Це був Антін і Анастазія і Петрів батько. Вони можуть навіть допитувати тата й маму, тому що вони мали відвагу, якої не мав дядько Володко, приймати у себе на ніч тітку Лідію, допиту вати людей, що приходили побачити тітку в їхньому домі. Прикрощам не буде кінця. Продовження буде Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
