Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
тижні. Очолювати і турбуватися долею такої великої організації як СУА— це річ нелегка і тому конечна є моральна піддержка всього членства. Її одначе так мало, натомість безпідставних докорів, нереальних домагань і всеприсутньої критики багато-багато. Чи не було б краще написати час від часу привітного листа до Централі, виказуючи трохи зрозуміння і Зацікавлення, та додати сили і заохоти до їхньої безнастанної праці. Ми не тільки виконали б свій обов’язок, але мали б велике внутрішнє вдоволення. Ставлення членства СУА до журналу ’’Наше Життя” теж часто негативне. Критиків є майже стільки, що й передплатників. На кожному кроці можна почути улюблену фразу, що ’’Наше Життя” не є на рівні. Коли спитати, що властиво не є на рівні, то не дістанете жадної конкретної відповіді. Таким категоричним і нерозважним осудом не тільки робимо кривду ”Н. Ж”, але виставляємо самим собі кепське свідоцтво, бо "всезнайків” ніхто не любить і не респектує. Ми можемо сказати, що нам це або інше не подобається або не підходить, а оцінку вартости журналу запишім покликаним до цього фаховим критикам. Коли взяти до уваги, що членство СУА складається з жінок у віці від 20 до 80 років, з яких одні мають мінімальну освіту, інші середню, а ще інші закінчили високі школи, тоді стає ясним, що кожне число ”Н. Ж.” не може задовольнити усіх. Одначе з певністю можна ствердити, що якби ми читали докладно й уважно наш журнал, ми знайшли б там багато статтей, які повинні залишити в нас незатерте враження. Взяти б хоч статтю почесної голови Лідії Бурачинської п. н. "Станція Барашево” (ч. 8, 1975 p.). Чи ситуація і постава українських жінок-в’язнів, про яких пишеться в цій статті, не змушує нас призадуматися над своїм власним, часто таким плитким, беззмістовним життям? Чи не брати б нам прикладу від ув’язнених жінок, які серед сірих буднів заслання вміють знайти хоч дрібку поезії та внести промінчик сонця й тепла у жорстоке тюремне життя. Не знаю, скільки з нас читали передову статтю редакторки ”Н. Ж." Уляни Любович п. н. "Пісок буденщини” (ч. 6, 1976 p.). Скільки там глибоких думок, яка невичерпна скарбниця цінних порад, які перлини заховані в бездонному джерелі життєвої мудрости! Дискусійні статті голови СУА Іванни Рожанковської п. н. "Відгуки” (ч. 3 ,1976 р.) і д- ра Богдана Цимбалістого п. н. "Замість відштов- хувати-притягати” (ч. 10, 1972 р.) не викликали жадної реакції та не знайшли бажаного заці кавлення, а вони були написані на те, щоб на сторінках "Н. Ж.” обмінюватися думками та можливо знайти розв’язку на наші суспільні болячки. Але коли Любов Калинович у своїй статті п. н. "Фарисейство” (ч. 1, 1977 р.) висловилася неприхильно про методи придбання фінансів у деяких парафіях, редакцію ”Н. Ж.” залила повінь нечемних-образливих розмов, домагаючися відкликання і спростування цієї статті. Чомусь ми забули, що в цілому культурному світі обов’язує свобода слова і преси. Супроти цього замість обурюватися на людей, яких думки і погляди не йдуть в парі з нашими переконаннями, викажім для них якнайбільше толерантности і пошани. Самозрозуміло, що ми маємо право, а навіть обов’язок висловлювати свої думки і побажання, але якщо критикуємо щонебудь, мусимо поставити на зміну щось нове-конкретне, що мало б принести поправу й поліпшення в цій чи іншій ситуації. Тож, вибираючися на Конвенцію, приготуймося солідно до неї. Перегляньмо статут, виготовім у Відділі чи Окрузі пляни, за якими можна б переве сти зміни. Діймо все в добрій вірі, з думкою помогти організації. Підходім до всього позитивно, стараймося навіть найбільш драстичні проблеми передискутувати спокійно і речево, як годиться суспільно виробленим членкам. Ставмося до всього з вирозумінням, терпеливістю і певною дозою гумору, чим внесемо багато свіжости, безпосе- редности і взаємного довір’я та оптимізму, якого нам так дуже бракує. Тепло серця і світло ума — це оті життєдайні чинники, без яких людина не є здібна на великі почини та шляхетні пориви. Тож не блукаймо в темряві невдоволення, злоби й огірчення, а ступаймо слідами нашого великого мистця-маляра Олекси Грищенка, який у своїй книжці п. н. "Україна моїх блакитних днів” пише: ’’Впродовж мого життя Бог один відає, скільки лиха мені довелося зазнати й горя натерпітися — я завжди намагався розважати моє серце й душу лише світлом і грою життєрадісних барв”. РАДІСНА ВІСТКА З ОСТАННЬОЇ ХВИЛИНИ Вже після видрукування у Вістях з Централі списка пожертв, на Запасний Фонд ’’Нашого Життя” вплинули такі пожертви: 100.00 дол. З Відділ — Фінікс, Арізона 50.00 ” 84 Відділ Чікаґо 34.00 ” жертви в рубриці ’’Замість квітів” і ’’Подяк” 184.00 дол. разом. В результаті до повної суми 60.000 дол. бракувало ще 397.33 дол. Довідавшись про це 64 Відділ СУА у Нью Йорку, який завжди мав почуття обов’язку супроти своєї організації та зрозуміння вартости журналу "Наше Життя" рішив вплатити на Запасний Фонд бракуючу суму 397.33 дол. так щоб до XVIII Конвенції він осягнув запляновану висоту — 50.000 дол. Щиро дякуємо Редакція ’’Нашого Життя’ НАШЕ ЖИТТЯ, ТРАВЕНЬ, 1978 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
