Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ДУМАЙМО ПОЗИТИВНО МАРІЯ ДАНИШ (Передконвенційні міркування) У 50-их роках появилася на американському ринку книжка д-ра Нормана Вінцента Пеала п. н. ’’Power of Positive Thinking” (Сила позитивного думання), яка вийшла накладом 3-ох мільйонів при мірників. Її незвичайну популярність треба при писати практичним, можливим для зреалізування порадам, як змінити підхід і наставлення непоправ ного песиміста-нарікайла на погідну, зрівноважену, вдоволену із життя і свого окруження людину. Цю книжку варто б прочитати всім тим, які займаються суспільною працею, бо з неї можна навчитися багато такого, що пригодилося б у спів житті з людьми, влегшило б тяжку роботу та зробило б її успішнішою і принаднішою. Слідкуючи за працею української спільноти, а зокрема СУА, доводиться з жалем ствердити, що в нас поголовно панує оцей дух вічного нев доволення, негативного наставлення, нездорової критики, взаємного недовір'я і нетолерантности, яка доходить до того, що ми залюбки навіть на сонці дошукуємося плями. Старовинна приповідка про склянку наповнену до половини водою, знаменно характеризує два роди людей. Оптиміст, глянувши на цю склянку, скаже, що вона до половини повна; песиміст натомість ствердить, що склянка наполовину порожня. Оця до половини повна чи порожня склянка наглядно вказує, як можна підходити до тієї самої людини, події, чи справи. У поодиноких Відділах часто трапляється, що членки відстають від активної праці, ба що більше, виписуються з Відділу, мовляв, до них ставляться непривітно і вони почуваються ображені. Само зрозуміло, що членство, а головно Управа, повинні створити приємну атмосферу та подбати, щоб усі члени почувалися як у себе дома. Однак ми не можемо бути перечулені і підходити негативно до кожного хоч би для нас небажаного вчинку, а в жадному випадку чиясь невідповідна поведінка не сміє стати причиною нашої резиґнації. Усвідомім собі ясно, що ми не працюємо для тієї чи іншої осо би, лише всі маємо одну спільну ідею, якій посвя чуємо свій час і труд та яку ніхто не в силі образити. Бо хіба можна образити ідею? Прикро вражає теж льокальний патріотизм, оце непотрібне суперництво між Відділами, яке зуживає чимало енергії, не даючи нічого позитивного. Більшість уважає, що їхній Відділ має свої напрямні, робить таку чи іншу корисну роботу, а співпраця і контакт з іншими Відділами, Округою і Головною Управою це річ зовсім зайва. Обіжники з Округи чи Головної Управи — це непотрібний баляст, їх зустрічається терпкою заввагою: "Що вони знову хочуть від нас”?. Виглядає, що листи з Централі чи Округи приходять на те, щоб нам завдавати якусь нову роботу, а насправді всі вони містять в собі напрямні, поради, побажання і проблеми, які повинні цікавити кожну з нас. Бо чи ж ведення Українського Музею, оборона людських прав, поміч політичним в’язням і студентам, виховання нашої дітвори, приєднання нового, активного членства є виключною турботою і завданням Головної Управи, а чи кожної з нас? Оце ”ми” і ’’вони” є незвичайно болюче, це наскрізь негативний об’яв зорганізо ваного членства. Ми, тобто Відділи, і вони, Округа чи Головна Управа, — це немов два ворожі табори, а в дійсності це одна організація з тією самою метою, завданням і програмою. Успіхи чи невдачі Відділів віддзеркалюють характер і живучість Округи, а Округи це мотори, що тримають у безпереривному русі цілу Організацію. Завершенням є Головна Управа, яка координує працю і відповідає за долю СУА. А ця відповідальність велика, а праця неймо вірно тяжка і дуже невдячна. Обсервуючи їхню ро боту, приходить мені часто на думку, чи знайшлося б багато членок, які виявили б готовість увійти до проводу СУА, якщо вже не на повну каденцію, тобто три роки, то хоч на три місяці, або принаймні на три святочним він не був би, не повинен вичерпувати всіх проявів пошани й любови д о матерів, бож це мусить проявлятися в щ оденному відношенні, сповненому любови й пошани. Травневий "день матері” перекли- кується з тою особливою увагою, яку присвячують наші церкви Матері Божій. Впродовж травня кожного вечора відправляється молебень д о Марії — Матері Божої. В Галичині прийнялася для цієї відправи назва "маївка”. Хто пам'ятає ті часи, напевно не б ез зворушення згадує, як увечері всі спішили чи то д о церкви в містах, чи перед придорожні каплички та хрести. Усе тонуло в квітах, а весняний радісний і теплий вечір створював особливий настрій. Для молоді була це ще й нагода зустрічатися, а після побожних співів молебня спільно повертатися д о д д о м у . Одну з таких ікон, пер ед якими колись, бувало, відправлялися трав неві молебні, ми вибрали на нашу о б к л а д и н к у . М и с т е ц т в о з н а в е ц ь Григорій Логвин пише про неї, що вона " п озн ач ен а м о н у м е н т а л ь н іс т ю й величністю художнього о б р а зу ”, але теж говорить про "строгість компози- ційности та к о л ь о р и сти ч н о ст и виріш ення, чим п ід к р е с л ю є т ь с я внутрішня сила образу жінки-матері, мужньої й героїчної”. Історична доля вимагала й вимагає багато від нас усіх, більше ніж від членів інших, щасливіших народів. Вона ж особливо вимоглива д о наших матерів. Недаремно в нашому народі завжди було особливе відношення й пош ана д о них. На їх рам ена покладено величезні тягарі від- повідальности. І треба сказати, що цей свій тягар вони несли й несуть з гідністю. Без них, може, ми як народ вже давно перестали б якщо не існувати, то боротися. Це особливо відноситься д о них усіх там, д е колись ми молилися у травневі вечори перед придорожніми капличками. І копи про них думаємо, то стає пер ед нами " о б р а з ж ін к и -м атер і м уж нь ої і героїчної”. У. Л. 2 НАШЕ ЖИТТЯ, ТРАВЕНЬ, 1978 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
