Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СПРОСТУВАННЯ У "Нашому Житті" ч. 2, за лютий б. р. на сторінці 6 помі щено знімок з помилковим підписом. Містимо вдруге цю світлину з властивим підписом: Зліва: Мистець Михайло Мороз, Ліль Грищенко, мистець Олекса Грищенко, скульптор Олександер Архипенко, Борис Сумик. Світлина знаята у помешканні пп. Сумиків. стилів і висловів, яких ще не було, принаймні в новоталалаївській пресі. Осучаснений Еврипід та перероблений Шекспір приєдналися у моїй течці до діяспорально- неоформалістичної праці, а пізніше до них прилу чилися поправлений Франко та ще дещо, що потребувало докладніших студій. Бузиновський витяг з течки п’ять афористичних мудрувань, які носили назви "Поезія”, "Антипоезія”, "Поезія- антипоезія”, "Антипоезія-поезія” та ”Сон рябої кобили”. Тому, що автора "Поезії-антипоезії" читачі журналу апробували (він друкувався в журналі з числа в число протягом п’ятьох років), ми взяли з його папки два листки, а решту залишили напохваті, в разі якби заповнити місце. Бузиновськи*'4 витяг ще одну пачку, перев’язану жовтоблакитною стрічкою, у якій ми знайшли триста поезій поета, що жив у Бразілії. Він пропонував редакції зредагувати твори, віддаючи за це журналові свої авторські права. — Це найтяжчий відділ, — скаржився Бузиновський. — Читачі домагаються новизни, а де ж її набрати до кожного числа, це ж вам не політика або жіночі справи, ім добре, — він хитнув головою в бік дверей. — Не витримаю! Зрезиґную! Тільки щось відповідне підвернеться. Я заспокоював його як міг. Обіцяв пошукати щось з малодрукованих матеріялів з малопоширеної преси для цього числа. Він пішов, а я з тривогою дивився на свою редакторську течку і думав, як би вийти з скрутного становища, бо журнал уже й так спізнився. НАГОРОДИЛИ ІРИНУ МОТРЮ ІВАХІВ СТИПЕНДІЄЮ ІМ. ВАДИМА ДОБРОЛІЖА Ірина Мотря Івахів з Торонто отримала стипендію ім. Вадима Доброліжа в сумі 500 долярів на 1977 рік згідно з рішенням жюрі, до якого входили мистці Іван Кейван, Сте фанія Базюк та Лілея Горняткевич. Ірина Івахів народилась і виросла в Торонто. Там вона вчилась в українській школі, а пізніше успішно закінчила курси українознавства. З дитячих років Ірина належала до українських молодечих організацій, а коли після закінчен ня середньої школи вступила до Торонтського університе ту, стала членкою українського студентства Канади та на лежала до екзекутиви Союзу. Образотворчим мистецтвом Ірина цікавилась з малих років і приймала участь у багатьох українських мистецьких проектах. Тепер Ірина Івахів учиться на мистецькому факультеті Монтреальського університету та Гравюри. Досі Фонд ім. В. Доброліжа виплатив уже дві стипендії, кожна по 500. дол. Управа фонду ім. Вадима Доброліжа при цій нагоді по відомляє, що вже приймаються зголошення на стипендію на наступний 1978 рік. У цій справі звертатись на адресу секретарки фонду: Vera Bayrak # 201 9737 - 112 Street EDMONTON, Alberta, Canada T5K 1L3 Та нашу з Бузиновським проблему розв’язав, можна сказати, випадок. За яких півгодини схвильований Бузиновський без стуку влетів до мого кабінету, вигукуючи: ”Ура! Ура! Ура! Ми врятовані!" В руках він тримав пакет. — Щойно листоноша приніс віршований роман на чотириста сторінок, — сказав він, витягаючи з великого брунатного коверта задруковані аркуші. — Але ж... — почав я. Та Бузиновський зразу ж мені перервав. — Я знаю, що ви думаєте. Все в порядку. Це ж не мусить бути ні поезія, ні проза. Неологізми допустимі для кожного автора. Тема у мистецькому творі не важлива. Підходить під усі приписи. Вистачить на рік. Навіть з розділовими знаками не буде жодної мороки, бо їх не вживається. — Зовсім? У цілому романі? — спитав я, та зразу ж з виразу обличчя Бузиновського відчитав, що моє питання недоречне. — Ні, вибачте, є три крапки в кінці. Властиво, одна велика літера на початку і три крапки на кінці. Я цілком певний, що читачі будуть вдоволені, бо такого в новоталалаївській пресі ще не було. Я відчув полегшу. Адже тепер я з честю міг передати свою редакторську течку наступному редакторові. Але радість моя була предчасною і коротко тривалою. У двері мого кабінету, які Бузиновський, вибігаючи в поспіху, залишив непричиненими, уже входив з грубезною папкою рецензент міських імпрез. НАШЕ ЖИТТЯ, ТРАВЕНЬ, 1978 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
