Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
щоб устигнути до поїзду, а тоді й автобусом доїжджаю недалеко до церкви. Іншим, які живуть ще дальше, доводиться виїздити здому вже о восьмій ... Ваші скупчення по різних місцевостях із своїми церквами, домівками, куди скрізь близько, для мене — це теж утеча від дійсности. І тому розумієте, чому я не відважилася післати мого репортажу до редакції. Ви, може, і сміялися б з мене, прочитавши, як я з захопленням описую ваші позаміські оселі, з яких ’’Союзівку” назвала пишною королівною серед інших осель, що своїм чаром притягає до себе тисячі молоді й мов дотиком магічної палички, закохує й одружує багатьох з них. Ви, може, вже й не їздите на ’’Союзівку”, бо... ви там колись познайомилися із своєю парою, але згодом "Союзівка” збуденіла вам. Утечею від дійсности були для мене чудові українські забави з добірними оркестрами в супроводі вмілих співаків, де то витанцьовує молоде покоління поруч старшого, не перешкоджаючи одні одним. Ваш Бавнд Брук, по якому я ходила розсіваючи ’’Отченаші" за друзів та знайомих (скільки ж їх там я знайшла), я назвала ’’Містом любови”, де всі його "мешканці” без винятку на релігійні чи політичні переконання, у справжній християнській любові спільно молять Бога за волю Україні... Перебуваючи на Північному континенті Америки я познайомилася з багатьма українськими визначними жінками. Між ними були заслужені й визначні громадські діячки, талановиті журналістки, добрі письменниці та великі інтелектом жінки. Може декому цікаво знати, хто я? Бог обдарив і мене любов’ю до громадської праці й маленьким талантом до писання. Ще в краю, молодою студенткою я працювала над просвіченням селянської та робітничої молоді й потайки писала дещо, але тільки для себе... Приїхавши до Арґентіни, де живу вже майже ЗО років, я відразу включилася в громадське й релігійне життя та почала друкувати свої статті в місцевих газетах. Маючи закінчену вищу освіту, стала вчителькою в українській гімназії при філії Українського Католицького Університету ім. Папи Климента, а також викладачкою в тому університеті. Моя спеціяльність українська література й культура. Упродовж декади існування університету, ’’через мої руки” пройшло багато учнів і студентів. Тому що моя творчість дуже різноманітна, не можу сказати, чи я лише журналістка чи також письменниця. Хоч це друге дуже зобов’язує людину й накладає на неї великі вимоги. Тому я волію назвати себе журналісткою з нахилом пробувати щастя також і в літературних жанрах. Але й тут ставлю себе на самому кінці тих, яких Бог обдарив талантом до писання. Не знаю, чи це прикмета, чи хиба в сучасному житті, але я люблю працювати без розголосу й не займати чільних постів. У Союзі Українок виконую обов’язки секретарки й це мене задовольняє. Д о к ін ч е н н я б у д е 12 НАШЕ ЖИТТЯ, ТРАВЕНЬ, 1978 похапав частину їх то тут то там і вкинув у шухляду письмового стола, замкнувши її на ключ. Решту листів передав пані Лялі, прохаючи сказати, наскільки він сьогодні помилився. Пізніше я довідався, що така процедура з листами — це щоденний ритуал адміністратора та що адміністратор вірить у гороскоп, хіромантію, ворожок, добрі й злі прикмети, та й сам до деякої міри мав славу ясновидця, бо на дев’яносто дев’ять відсотків вгадував, у яких листах були гроші чи чеки та в яких кишенях новоталалаївчан є фонди, яким належить перейти до рук адміністратора. Після того, як Бузиновський познайомив мене з усіма в залі, він повів мене до малої, залитої сонцем кімнати, у якій стояв величезний, завалений паперами, журналами та книжками письмовий стіл. Книжкові полиці були заставлені словниками, енциклопедіями та різними довідниками, без чого, як відомо, не може обійтися жодний успішний, шануючий себе пресовий орган. Обводячи рукою кімнату, Бузиновський сказав, що відтепер це мій кабінет, а найголовнішим моїм обов’язком буде допомагати кожному з редакторів відділів вирішувати проблеми, що виникатимуть у ході праці, та пильнувати, щоб журнал виходив своєчасно. Повідомивши це, він передав мені велику, наповнену проблемними паперами, як він сказав, шкіряну течку — течку головного редактора. У відчинене вікно мого кабінету, що виходило в сад, лився аромат цвіту і чулося щебетання пташок. Я запалив люльку і, милуючися краєвидом за вікном та час від часу поглядаючи майже любовно на тількищо вручену мені течку, почав роздуми над життям. Я прийшов до висновку, що все ж таки іноді мрії у житті збуваються та що можливо поєднувати приємне з корисним. Мої роздуми перервала пані Ляля. Вона принесла на таці каву з печивом. Мені було легко й радісно, і я в думці похвалив себе за розумне рішення прийняти редакторство. Мої підлеглі займалися кожний своєю справою, а я, напившися кави, взявся за прегляд газет і журналів. Однак, після обідньої перерви мою ідилію було перервано. До кабінету постукано і на моє ’’прошу” зайшов Бузиновський. Він не міг дати ради з вибором матеріялу для свого відділу і потребував поради. Поетеса, яку в супровідному листі протегував одни з впливових новоталалаївських тузів, що тримав тісний зв’язок з адміністратором журналу, надіслала збірку віршів, зазначивши, що можна правити та міняти все, крім форми, бо вона зачисляє себе до діяспоральних неоформалістів. Вірші були у формі ялинки, яйця, груші з хвостиком, стола, лопати та лямпового абажура. Бузиновський був у розпачі, бо як він не старався, всі слова, які, на його думку, треба було замінити, додати чи відкинути змінювали форму вірша. Дві години ми безуспішно працювали над творчістю поетеси, поки вирішили пошукати до цього числа щось інше, а вірші я поклав до своєї, щойно врученої мені, течки, обіцяючи Бузиновському подумати над ними вдома, потайки надіючися на винахідливість моєї дружини. Та хоч матеріялу в течці Бузиновського було багато, знайти належну заміну виявилося не легко. Він сказав мені, що твори, писані традиційним стилем, зразу ж мандрують до коша, бо крім того, що гаслом журналу була його назва, читачі домагалися нових Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
