Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СЕСТРА ЛЕСІ УКРАЇНИ РОЗПОВІДАЄ Л Ю Б О В ДРА Ж Е ВС ЬКА Ізидора Петрівна Косач-Борисова народилася 22 березня 1888 року, так що цього місяця їй завершилося дев’ятдесять літ. З тієї нагоди містимо уривки статті, яка була написана Л. Дражевською з нагоди виходу з друку книж ки Ольги Косач-Кривиню к — ’’Леся Українка. Хроно логія ж иття і творчости” Нью-Йорк, 1970 І поміщена в ’’Нових Днях” січень 1972. Між Л есею Українкою і її наймолодш ою сестр ою Ізидо- рою було 17 років різниці. Ольга Косач-Кривинюк пише в своїх спогадах, що ім’я "Ізидора” вибрали малій сестричці Леся та старший брат Михайло, щоб вона була, як виросте, "донна Ізидора”. Молоді Косачі захоплювалися героями лицарських романів. Тепер Ізидора Петрівна Косач-Борисова є живою ниткою між історичною постаттю Лесі Українки і сь о го д нішнім світом. Доля подарувала мені зустріч з Ізидорою Петрівною в повоєнній Німеччині, і від цієї зустрічі почалося довголітнє приятелювання. Я не раз мандрувала на крилах її спогадів. Від 1949 року Ізидора Петрівна живе в містечку Піската- вей, штат Нью-Джерзі, разом із дочкою Ольгою. Мають вони свій невеликий будинок, плекають садок, квіти. Старо світська кімната Ізидори Петрівни — наче перенесена чи з Колодяжного, чи з Києва. На комоді шкатула ще з дом у. Лесин останній портрет у рамці — теж іще з дом у. Повно родинних ф отограф ій. У ясний день бабиного літа 1971 року я загостила д о Ізидори Петрівни. Редактор "Нових днів” прохав мене зр о бити інтерв’ю з нею. Офіційного інтерв’ю не вийшло, надто багато треба було всякого переговорити. Ще й Ізидора Петрівна, з м олодих років прозивана ’’м олнієпутною”, усе зривалася з місця — то осінній урожай малини збирати, то круглооку сіямську кицю нагодувати, то принести листи, ф отограф ії і книжки, недавно одержані з Києва, а то й гостей почастувати. Крім мене, ще був гість із Канади — Василь Михайлович Кривинюк, син Ольги Петрівни Косач- Кривинюк. Ми проговорили кілька годин. Злітали тіні минулого, оживала Леся Українка, її рідні і друзі. Ми порушували теми сучасности, згадували далеких і близьких на Україні і д еін д е. Ясна річ, говорили про святкування 100-річчя з дня народження Лесі Українки. Я спробую переказати дещ о з розповідей Ізидори Петрівни. Я спитала Ізидору Петрівну, яке її враження від ювілейних святкувань — адж е вона побувала на кількох, бо українські громади з різних міст Америки запрошували її як почесну гостю. Ізидора Петрівна не задумуючись, від повіла, що їй було надзвичайно приємно побачити, що нове покоління, яке народилось і виросло поза межами України, знає Л есю Українку, знає дещ о з її творів, її крилаті вирази. Д обр е враження лишилось від учнів школи українознавства в Сиракюзах, що деклямували поезії Лесі Українки, дали інсценізації її творів. Тут заслуга прекрасної вчительки Марії Логази. А як було в Клівленді? О, там було багато хвилювань через погоду. Боялися, що дощ піде. На щастя, дощ у не було, свято пройшло дуж е урочисто. Дійсно була велична українська маніфестація, на яку багато лю дей прибуло здалека. Леся була скромна людина, — каже Ізидора Петрівна, — і, мабуть, ніколи не уявляла, що так будуть шанувати її пам’ять. Але наша мати не раз висловлювала свою певність, що в майбутньому Лесю високо цінитимуть”. Я питаю Ізидору Петрівну, чи запрошували її на уро чистості з нагоди 100-річчя Лесі Українки на українській землі. Та, запрошував директор Київського музею Лесі Українки, але Ізидора Петрівна листовно відмовилась поїхати. Що Ізидора Петрівна думає про видання з нагоди ювілею Лесі Українки? Ізидора Петрівна захоплена випуще ною на Україні листівкою з портретом поетеси, що його зробив мистець В. І. Чебаник. Каже, що жодна фотографія Лесі так не відбиває її характеру, як цей портрет: "Очі просто Лесині, її погляд. Її вираз обличчя”. Звичайно, є добрі нові видання творів поетеси, деякі з чудовими ілюстраціями. "Безсумнівно, найкращим ювілейним виданням є "Лілина книжка" — каже Ізидора Петрівна. Тут вона має на увазі книжку її сестри Ольги Косач-Кривинюк ’’Леся Українка. Хронологія життя і творчости” , Нью-Йорк, 1970. "Я безмежно рада” — продовжує Ізидора Петрівна, що ця книжка вийшла. У ній кожна думка, кожне твердження обґрунтовані документами (переважно листами), що їх підібрала Ліля, людина надзвичайно правдивої вдачі, дуже близька по Лесі не тільки як рідна сестра, але й духово. Тут — правда про Лесю, про її родину і ближче оточення”. Зауважу при цій нагоді, що душею видання "Лілиної книжки” була Ізидора Петрівна, яка очолювала спеціяльний видавничий комітет при Українській Вільній Академії Наук в США. Монументальна книжка на 927 сторінок тексту і 15 сторінок ілюстрацій вийшла в громадський спосіб, на кошти, зібрані серед українців, що живуть поза межами України. Збирання коштів тривало кілька років, ізидора Петрівна писала безліч листів і закликів, говорила, прохала, наполягала. Також допомагала при редагуванні книжки, дала фотографії з свого архіву. Але нагорода за працю — неоціненна: тепер є об’єктивне джерело для пізнання життя Лесі Українки. НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1978 5
Page load link
Go to Top