Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СЕСТРА ЛЕСІ УКРАЇНИ РОЗПОВІДАЄ Л Ю Б О В ДРА Ж Е ВС ЬКА Ізидора Петрівна Косач-Борисова народилася 22 березня 1888 року, так що цього місяця їй завершилося дев’ятдесять літ. З тієї нагоди містимо уривки статті, яка була написана Л. Дражевською з нагоди виходу з друку книж ки Ольги Косач-Кривиню к — ’’Леся Українка. Хроно логія ж иття і творчости” Нью-Йорк, 1970 І поміщена в ’’Нових Днях” січень 1972. Між Л есею Українкою і її наймолодш ою сестр ою Ізидо- рою було 17 років різниці. Ольга Косач-Кривинюк пише в своїх спогадах, що ім’я "Ізидора” вибрали малій сестричці Леся та старший брат Михайло, щоб вона була, як виросте, "донна Ізидора”. Молоді Косачі захоплювалися героями лицарських романів. Тепер Ізидора Петрівна Косач-Борисова є живою ниткою між історичною постаттю Лесі Українки і сь о го д нішнім світом. Доля подарувала мені зустріч з Ізидорою Петрівною в повоєнній Німеччині, і від цієї зустрічі почалося довголітнє приятелювання. Я не раз мандрувала на крилах її спогадів. Від 1949 року Ізидора Петрівна живе в містечку Піската- вей, штат Нью-Джерзі, разом із дочкою Ольгою. Мають вони свій невеликий будинок, плекають садок, квіти. Старо світська кімната Ізидори Петрівни — наче перенесена чи з Колодяжного, чи з Києва. На комоді шкатула ще з дом у. Лесин останній портрет у рамці — теж іще з дом у. Повно родинних ф отограф ій. У ясний день бабиного літа 1971 року я загостила д о Ізидори Петрівни. Редактор "Нових днів” прохав мене зр о бити інтерв’ю з нею. Офіційного інтерв’ю не вийшло, надто багато треба було всякого переговорити. Ще й Ізидора Петрівна, з м олодих років прозивана ’’м олнієпутною”, усе зривалася з місця — то осінній урожай малини збирати, то круглооку сіямську кицю нагодувати, то принести листи, ф отограф ії і книжки, недавно одержані з Києва, а то й гостей почастувати. Крім мене, ще був гість із Канади — Василь Михайлович Кривинюк, син Ольги Петрівни Косач- Кривинюк. Ми проговорили кілька годин. Злітали тіні минулого, оживала Леся Українка, її рідні і друзі. Ми порушували теми сучасности, згадували далеких і близьких на Україні і д еін д е. Ясна річ, говорили про святкування 100-річчя з дня народження Лесі Українки. Я спробую переказати дещ о з розповідей Ізидори Петрівни. Я спитала Ізидору Петрівну, яке її враження від ювілейних святкувань — адж е вона побувала на кількох, бо українські громади з різних міст Америки запрошували її як почесну гостю. Ізидора Петрівна не задумуючись, від повіла, що їй було надзвичайно приємно побачити, що нове покоління, яке народилось і виросло поза межами України, знає Л есю Українку, знає дещ о з її творів, її крилаті вирази. Д обр е враження лишилось від учнів школи українознавства в Сиракюзах, що деклямували поезії Лесі Українки, дали інсценізації її творів. Тут заслуга прекрасної вчительки Марії Логази. А як було в Клівленді? О, там було багато хвилювань через погоду. Боялися, що дощ піде. На щастя, дощ у не було, свято пройшло дуж е урочисто. Дійсно була велична українська маніфестація, на яку багато лю дей прибуло здалека. Леся була скромна людина, — каже Ізидора Петрівна, — і, мабуть, ніколи не уявляла, що так будуть шанувати її пам’ять. Але наша мати не раз висловлювала свою певність, що в майбутньому Лесю високо цінитимуть”. Я питаю Ізидору Петрівну, чи запрошували її на уро чистості з нагоди 100-річчя Лесі Українки на українській землі. Та, запрошував директор Київського музею Лесі Українки, але Ізидора Петрівна листовно відмовилась поїхати. Що Ізидора Петрівна думає про видання з нагоди ювілею Лесі Українки? Ізидора Петрівна захоплена випуще ною на Україні листівкою з портретом поетеси, що його зробив мистець В. І. Чебаник. Каже, що жодна фотографія Лесі так не відбиває її характеру, як цей портрет: "Очі просто Лесині, її погляд. Її вираз обличчя”. Звичайно, є добрі нові видання творів поетеси, деякі з чудовими ілюстраціями. "Безсумнівно, найкращим ювілейним виданням є "Лілина книжка" — каже Ізидора Петрівна. Тут вона має на увазі книжку її сестри Ольги Косач-Кривинюк ’’Леся Українка. Хронологія життя і творчости” , Нью-Йорк, 1970. "Я безмежно рада” — продовжує Ізидора Петрівна, що ця книжка вийшла. У ній кожна думка, кожне твердження обґрунтовані документами (переважно листами), що їх підібрала Ліля, людина надзвичайно правдивої вдачі, дуже близька по Лесі не тільки як рідна сестра, але й духово. Тут — правда про Лесю, про її родину і ближче оточення”. Зауважу при цій нагоді, що душею видання "Лілиної книжки” була Ізидора Петрівна, яка очолювала спеціяльний видавничий комітет при Українській Вільній Академії Наук в США. Монументальна книжка на 927 сторінок тексту і 15 сторінок ілюстрацій вийшла в громадський спосіб, на кошти, зібрані серед українців, що живуть поза межами України. Збирання коштів тривало кілька років, ізидора Петрівна писала безліч листів і закликів, говорила, прохала, наполягала. Також допомагала при редагуванні книжки, дала фотографії з свого архіву. Але нагорода за працю — неоціненна: тепер є об’єктивне джерело для пізнання життя Лесі Українки. НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1978 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
