Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
УКРАЇНСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ Д-р ІВАН СЕНЬКІВ У спогадах та образах минувшини: Уже на саму згадку слова Великдень зразу висту пають в нашій уяві радісні спогади, образи і цілі кар тини, пов’язані тісно з цим великим днем. Живемо у сфері щоденних турбот з постійною надією на краще майбутнє. Але наші думки кружляють часто коло минулих переживань та спогадів. Тому коротко зупинимося коло цих тем, щоб натішитися фолкльорною спадщиною, в якій ми виростали і яка стала нам дорогоцінним скарбом. Скарби ці збері гаємо якраз тут, бо вони наповняють нас радістю і скріпляють нашого духа серед далекої, непривітної чужини. Прихід весни наповняв наших предків-хлібо- робів завжди безмірною радістю, яка виявлялася на провесні по довгім зимовім безділлі, в сумних хоро водах, піснях, містеріях похорону зими та радісних обрядах кликання і зустрічання весни. З часом ця фолкльорна спадщина пов’язалася з християн ськими святами, які припадали на весні. Найбільше староукраїнських обрядів пов’язалося з величавим святом Воскресіння Христа, яке присвоїло старо давні форми українського свята заворожування щастя і добробуту та свята поминання предків і інші 1. Тиждень перед Великоднем припадає Вербна неділя (квітна, шуткована, бечкова). Це хоч і християнське свято (Мат. 21.8.), але у нас пов’яза лося воно зі староукраїнським культом верби. Верба цвіте вже у березні і своїми ’’котиками" (цвітом) заповідає і веде весну. У вербну неділю посвячуємо по всій Україні коло церкви гілки верби з ’’котиками”, які впливом святої води наповняють чудотворною силою. Вербні гілки люди брали додому і зберігали їх цілий рік. Кому при церкві попала гілка з гарними ’’котиками”, того чекав добрий урожай. Шуткою вдарялися хлопці і дівчата, щоб бути щасливими і здоровими. Шуткою виганяли худобу перший раз на пасовисько, щоб добре велася. Посвячені гілки верби втикали господарі в землю по городах, полях і левадах, щоб росли і хоронили їх від бурі, грому і граду. На Україні росли різні роди верби, але найбільш поширені були ці срібно-білі, дрімучі над потоками, ’’сторожі” з грубим стовбуром, потрісканою корою, з дуплом та ’’кучерявою” головою. (Salix Alba). Типовим явищем українських краєвидів були також просторі лозові луги вздовж рік і потоків, порослі травою, ожинами і повні жаб та дрібної звірини. Луги вирубувано і в’язано у фашини (в’язки), яких уживали для регуляції рік і будови гребель. З пруття лози плетено майстерні кошики, драбини до возів, коші для ловлі риби і типові для Покуття кошниці, в яких переховувано кукурудзу. Лозою городжено стіни хат М и р о н Б іл и н с ь к и й . В е р б а . Д е р е в о р із . M y ro n B ily n s k y . W illo w . W o o d c u t. НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1978
Page load link
Go to Top