Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Світова Федерація Українських Жіночих Організацій ТРИДЦЯТИЙ РІК ВИДАННЯ ГОЛОСИ В ОБОРОНУ Останнім часом пролунали в нашій пресі голоси в оборону в’язнів, що потрясли нашим сумлінням. Це з далеких таборів Мордовії, а також з ближчих але не менш поневолених земель України обізвалися жінки в оборону своїх рідних та друзів. У самвидаві появилися два листи: один спрямований до най вищих церковних установ, а другий до Беоґрадської конференції. Перший підписала група в’язнів, між ними Ірина Стасів-Калинець, Оксана Попович, Ірина Сеник, а другий Оксана Мешко, член Української гельсінської групи. Полум’яним словом змальовують ті жінки жахливу несправедливість покарання їхніх друзів. Перший лист описує долю о. Василя Романюка, засудженого на довгі роки каторги за свою від даність вірі Христовій і любов до Батьківщини. За ці прикмети своєї душі він зазнаєжорстокихморальних і фізичних мук. В його особі хочуть тюремщики покарати всіх священиків і віруючих українців, щоб відстрашити їх від будь-якого опору. У другому листі описаний характер і недоля одного з провідних борців, члена Української гельсінської групи, Левка Лук’яненк?. Бачимо в ньому криштально чисту людину, Яіса витримала 15 років каторги і два роки дошкульного поліційного нагляду, не відступивши ні на крок від правил християнської любови й глибокої відданости своїй батьківщині. Це своє слово спрямували ті жінки не тільки до згаданих установ. Воно вдаряє передусім у нас, що живемо у вільному світі. Бо коли вони, наражені на ЧИСЛО ТРЕТЄ кожночасні переслідування, підносять свій голос в оборону друзів, то тим більше це зобов’язує нас. Найперше повинні ми відчути вдячність і подив для жінок, що своїм словом змалювали нам ті провідні постаті нашого опору. Вони допомогли нам побачити їх очима нашої душі, відчути їх велику саможертву. Це повинно скріпити нас у нашій свідомості, що маємо таких мучеників, таких велетнів у нашому зма ганні до волі. А подруге — це повинно спонукати нас до дії. Кожен найменший крок, кожна пожертва при чиняється до оборони наших ув’язнених сестер і братів. Цей наш похід вимагає не тільки визначних умів, гаряче відданих тій справі. На щастя, ми їх маємо і бачимо в щоденній, непосильній праці. Але в тому поході потрібні й бажані всякі зусилля — від участи в маніфестації до висилки привітальної телеграми. Кожен крок, кожна пожертва становить оте збірне зусилля, що його повинна проявити наша спільнота у вільному світі. Для нас, жінок, залишається при цьому ще одне почування. Ми горді і щасливі, що українські жінки стоять у передовій лаві борців за визволення. їхня доля навіть гірша за в’язнів чоловіків. Бо жорстокий режим зумів кожну з них уразити в найболючіше місце, вдаряючи в материнські почування й ображаючи жіночу гідність. А вони забувають про себе і свої терпіння та підносять голос в оборону своїх друзів. Міжнародний Рік Дитини у Франції с о ф і я н а у м о в и ч 14 лютого пані Мансо, голова Світового Руху Матерів, запросила нас обох, тобто Марію Митрович, голову Союзу Українок Франції, і мене на пресконференцію Міжнарод ного Року Дитини (МРД 1979), де зможемо довідатись про підготовку до цієї події. Коли ми обидві ввійшли до великої залі Ваґрам, то перше, що кинулося в очі: порожні фотелі й мале заці кавлення присутніх, які навіть не дістали якогонбудь папірця з програмою. Головуюча Моріс Ґольшміт, відкриваючи спізнено наради, заявила, що запрошена пані міністер Місоф прийде пізніше, тож треба почати без неї. Вона покликала на трибуну голів п’яти "неурядових" органі зацій, які створили французький комітет МРД, та просила підготовні комісії здати звіт із проробленої праці. Тож по черзі пп. Мансо, Дельоне, Ґардан, Удуль, Труазіє і Тольман змалювали нам ті ’’страшні обставини”, в яких живуть діти у Франції під оглядом — здоровним, господарським, родинним, виховним, житловим, оточе- невим, правним і т. п., уживаючи для цього гарних фраз, "наукових” висловів і модних гасел. Найцікавіше ставила справу адвокатка Тольман, яка, крім дитячої злочинности, говорила теж про право дитини на самобутність і націо нальність, як теж на оборону перед расизмом та травма тизмом через розлуку з родиною тощо. Подякувавши звітодавцям, голова відкрила дискусію, яка була млява й повторювала ті самі справи, що їх опрацю вали звідодавці. Пані Митрович заздалегідь приготувала була свій ’’виклад” на папері, проте ми зорієнтувалися, що 20 НАШ Е ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1978 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top