Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАРІЯ ГАЛУН БЛАК ТІТКА АМЕРИКА переклад Марії Струтинської Marie Halun Bloch: Aunt America. New York: Atheneum 1963 Copyright 1963 by Marie Halun Bloch Продовження Коли вони наблизилися до дому дядька Володка, тітка Софія стояла на воротях, дивлячись униз по вулиці. Вістка про їх наближення, очевидячки, дійшла вже була до неї. Єлена пустилася тітки Лідії і побігла до матері. ’’Мамо!” викрикнула вона, держачи високо свою ляльку. Тітка Софія поспішила попри неї до всіх. "Боже!” гукнула вона. ’’Яке чудо привело вас сюди, до нас?” Жінки обнялися і так добру хвилину стояли. Коли тітка Лідія нарешті випустила Софію з обіймів, вона промовила: ’’Ніяке чудо, Софіє, дорога моя. Я прохала дозволу. І дістала його”. Вона посміхнулася. Тітка Софія дивилася на неї хвилину. Потім спам’ятавшись, перейшла до своєї ролі господині: ’’Заходьте, будь ласка, до нашого дому”. Тепер, подумала Леся, тітка Лідія побачить дім дяді Володка. Можливо, що як вона гляне, який це хороший дім і все в ньому, вона змінить свій погляд на дядька. Коли вони увійшли до світлиці, з великим квадратним столом, знаменитою шафою та подвійним ліжком, засланим високо стебнованими ковдрами і величезними подушками в гарно вишитих пошевках, Леся не здіймала очей з тітки Лідії. Тітка стояла по середині світлиці. Коли вона роз глядалася довкола, її погляд зупинився на фото дідуся на стіні, завішене вишиваним рушником. Вона підійшла до портрета і стояла, пригляда ючись, а потім вигукнула: ’’Добре є моєму серцю бачити ід, прекрасні вишивки!”. Леся була дуже вражена. Тітка Лідія зовсім злегковаживши гарну обстановку, вибрала одну цілком звичайну річ, щоб її подивляти. Кожна хата мала такі вишивки. "То ви не маєте таких речей в Америці?” спитала тітка Софія” "Так, ми маємо”, відповіла Тітка Лідія. ’’Але, добре побачити їх в їх рідному місці”. Коли тітка Софія поспішила на кухню, щоб приготовити гостину, Леся поклала свою книжку на стіл і вийшла з хати. При вхідних воротях зібрався гурток дітей. Єлена вже була між ними перша. "І чому вона така худа?” запитався Михась. Єлена мала вже готову відповідь: "Тому, що вона стара. Вона моя бабуня по татові”. "Але її лице не старе. Тому я собі міркую...” Леся дивилася пильно на ляльку в руках Єлени. Єлена, помітивши це, простягла ляльку до неї. ’’Хочеш подержати її трохи?” Лесине обличчя на мить захмарилося. Чи краще було подержати її хвилину і знати, як це від чувається, чи не держати зовсім і не знати? Вона не вміла відповісти на те своє питання, але одночасно не могла відмовити собі цієї нагоди. Мовчки вона простягла руки і Єлена поклала на них ляльку. Юля відважилася тепер торкнутися ляльчиного брунатного волосся. ”Чи воно справжнє?” спитала вона. ’’Звичайно справжнє”, відповіла Єлена. ” І дивися", вона докинула, нахиляючи вниз голову ляльки на руках у Лесі, ’’вона спить!” ”0 ” — кликнула Марія, ’’Вона має справжні вії! Подивіться тільки!” Вона звернулася до Лесі: ”Що твоя тітка привезла тобі?” Поки Леся встигла відповісти, Єлена сказала: "Книжку”. Леся спалахнула. ’’Але це є чудова книжка — і набагато вартніша від якоїсь ляльки”, вигукнула вона, повертаючи ляльку Єлені. Ну, чому вона це сказала? Вона сама дивувалася. Вона в це насправді не вірила. Тепер обізвався Петро: "Чи ваша тітка приїхала всю цю дорогу з Америки, всю дорогу понад океаном — літаком?” Його велика, костиста рука робила в повітрі широкий рух літака. ’’Звичайно” сказала Єлена. ’’Одначе вона від’їде звідси потягом, бо хоче краще побачити нашу країну”. Петрова рука спинилася в своєму обороті. Старші виходили в двір. Коли тітка Лідія побачила дітей, її обличчя заясніло. Вона спитала: ”Що, діточки, ви прийшли подивитися на чудасію з Америки?” Ніхто не зважився відповісти. ’’Але, вибачте”, продовжувала вона, ”я така сама, як ви, не зважаючи на те, звідки приїхала. Я народилася справді тут, між вами”. ’’Тіточко”, обізвалася Єлена, "вони хочуть знати, чи ви приїхали літаком через океан?” Докінчення буде 18 НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1978 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top