Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
У 1924 р. зустрів обох подруг Стефу й Ольгу страшний удар. Недавно повернулась з еміграції Ольга Басараб і зупинилась у Стефи, шукаючи заробітку. 9 лютого їх обох поліція заарештувала, а кілька днів пізніше Ольга згинула в тюрмі. Загибель близької людини, слідство, яке довелось їй переходити, розголос, що його набрала ця справа — це все глибоко діткнуло Стефу. їй прийшлося просидіти 9 місяців у тюрмі, поки не вияснилось, що вона не була учасницею таємної місії Ольги. Все ж таки тюрма залишила свій слід на її зд о р о в ’ї. У Стефи розпочався (у певній стадії слідства вона перейшла голодівку) процес у легенях і його вдалось припинити щойно по довшому лікуванні. Щойно по цих п ереходах Стефа Савицька повернулась д о с в о їх п р о ф е с ій н и х і гр о м а д сь к и х о б о в ’язків. Кооперативу ”У. Н. М.” провадила за той час Емілія Стернюк. Виділ СУ вимагав від Стефи перебрати д іл о водство (головою бла тоді Марія Білецька). Але перед кооперативою зарисувалось тепер інше завдання. У Львові з ’явилась нова економічна сила, що прибула з Заходу. Стефанія Чижович саме закінчила економічні студії в Празі й привезла з с о б о ю плян видавання жіночого журналу. Старі громадські діячки поставились д о проекту обереж но, бож хто не пам’ятав різних невдалих спроб видавництва? Але знайшовся гурт молодших, що цей проект привітали. В осер едк у їх була Стефанія Савицька. І так у 1925 р. стала виходити "Нова Хата”. її видавцем стала кооп. ’’Українське Народне Мистецтво”, бо журнал мав популяризувати на своїх сторінках українську вишивку. Біля журналу і в управі кооперативи зібрався гурт м олодих жінок, що шукали нових доріг у громадській роботі. Згадаймо тих відважних, що навантажили с е б е таким непо мірним тягарем! Бож у нашій тодішній дійсності, при недостачі капіталу, д о свіду у виробничій кооперації, труднощах збуту — це був дуж е відважний почин. Він вимагав великої посвяти, непомірної праці і навіть особистого грошового вкладу. Із того діла поволі виріс почин мистецької виробничої кооперації, що причинився д о збереж ення мистецьких ціннощів нашого народу. Стефанія Савицька займала в кооперативі становище книговода, працю, яку вона виконувала у вільному часі. Але її значення було далеко більше. Вже було згадано, що вона сполучила видання жіночого журналу з пізнанням і використанням нашого народного мистецтва. Маючи д о б р е відчуття господарности і придбавши з часом д о б р е знання народної творчости, вона унапрямлювала також роботу кооперативи. Її стаття "На марґінесі заг. зборів двох жіночих кооператив”, що появилась у 1932 р. у "Новій Хаті” (чч. 6 і 7- 8) виказує досконале знання основ кооперації, правил р оз витку підприємства і шукання доріг для мистецької проми- словости. Рівночасно з кооп. "У. Н. М.” С теф а Савицька дала оцінку також діловодству кооп. "Труд”. Спрямовуючи першу з кооператив у нове русло, вона подбала також і про другу. За її намовою, кооп. "Труд” запросила Олену Охримович-Залізняк на директорку своєї школи і завдяки тим заходам фахова школа "Труду" розвинулася в цінну педагогічну станицю. Фахове становище Стефанії Савицької теж міцніло з роками. У нафтовій фірмі, д е вона працювала, її працю цінили. Хоч як неґативно ставився провід фірми д о праці українських фахівців, то завдяки її здібностям її не звільнили. Одначе признання вона отримала щойно за більшовицької окупації. При перешколі персоналу нафтового центру вона дістала становище інженера- пляновика. Час німецької окупації дав їй змогу працювати виключно для своїх. Вона стала книговодом кооп. "Україн ське Народне Мистецтво”, як цілоденний її працівник. Тоді то могла присвятити свої сили підприємству своєї ІНІЦІАТИВИ. Стільки про фаховий і кооперативний шлях Стефанії Савицької. Слід згадати про одну рису її вдачі. У неї було приязне наставлення д о лю дей і вона вміла їх д о с е б е прив’язати. Це не був широкий круг знайомих, але щиро віддані їй одиниці. Такою була її життєва приязнь із Ольгою Басараб, пізніш з Оленою Залізняк, а ще пізніше з Іриною Бонковською. Опікувалась вона також молодшими, що її потребували. Стефа Савицька не мала власних дітей. Але своїм впливом і досвідом вона допом огла багатьом дозріти. Велика мандрівка принесла Стефі Савицькій велике горе: тоді то пропав у Відні її чоловік Михайло Матчак враз і іншими численними жертвами більшовицької окупації. І хоч у се намагання її йшло в тому напрямку, щоб йому допомогти, то їй не пощастило. 1959 р. наспіла вістка, що він помер у таборі інвалідів у Мордовії. Завдяки заходам його рідні з Галичини, вдалось його поховати на Личаків- ському цвинтарі у Львові. На новому поселенні Стефанія Савицька знов включилася в подібну роботу. Вона стала книговодом кооп. "Базар” у Ф ілядельфії. Новиною для неї була праця в книгарні, яку полюбила. Пізніш перейшла на працю книго вода й адміністратора журналу "Наше Життя” в канцелярії С ою зу Українок Америки. Вона випрацювала систему пригадок і кольпортажу і дала журналові певну матеріяльну підставу. Стала членкою 42 Відділу СУА і втримувала це членство аж д о його розв’язання. Останні роки свого життя вона прожила в Торонто під опікою своячки Євгенії Вербицької. Ще й тут вона слідку вала за українською пресою , читала новинки української літератури і була пильним слухачем українських концертів. Із С теф ою Савицькою відійшла від нас людина, що співтворила нашу мистецько-виробничу кооперацію. Її спів робітниця бл. п. Ірина Павликовська, яка відійшла два роки тому, була загалові більш відома. Та не менша заслуга в тому ділі Стефанії Савицької. Вона не любила розголосу, не дбала про виступи й не володіла даром промовця. Та вона була тією опорою , тією "скелею”, об яку розбивались усі сумніви і хитання. Тільки в такому спільному єднанні могло зродитися таке господарське "чудо”. л. Б. 8 НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1978 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top