Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
”МИ ОДНОЇ КРОВИ — ТИ І Я..." Цей заклик пам’ятаємо з оповідання Р. Кіплінґа "Брати М о угл і” Це оповідання читає і л ю бить молодь кіл ь ко х по ко л інь . П ереглядаючи його тепер, по літах, навіть у тому сам ом у виданні* з тими самими ілю страціями, не один з нас зворуш ений, як завжди тоді, коли від сл оню єм о занавісу літ, яка д іл и ть нас від дитинства і м олодости. Ця заслона з р ізн о р ід н и х темних і ясних кольорів. Вона, можливо, навіть тр іш ки зміняє те, що ми колись пережили, бож наша пам’ять вміє непо м ітно підкреслю вати ясне, чи поглиблю вати тіні переж итого. Але переглядаючи цю к н и ж к у тепер, ми знаход им о по м іж рядками цього ’’оповідання про життя д итини між звірям и" багато такого, що м огло б стосуватися д о життя л ю д и н и пом іж л ю д ьм и в сучасном у так званому цивілізо ваному світі. Алеж не про цю к н и ж к у було нашим наміром говорити. Цей за кл и к ” ми о д н о ї крови — ти і я” насунувся якраз тепер після вакаційного часу. В л ітку ро з’їж д ж аю ться, малі й д орослі, по всіх п ’ятьох контине нта х та зустр іча ю ть чи то на рідних землях чи серед чуж о го моря тих, які є ’’о д н о ї крови” А які ж тут суперечні враження, я кі різні переживання зв’язані з зустрічами, а вслід за тим висновки, надії, розчарування чи захоплення. Ц ього ро ку в серпні пластуни відбули свою зустр іч в Алберті. Як сама зустріч, так теж перебування в тій частині Канади, де є чи не найбільше згущ ення наш ого поселення, — незвичайні і про ни*с, надіємося, матимемо окрем і статті в "Н аш ом у Ж итті” Тут хочеться говорити про зустр ічі українц ів з-поза України з тими, я кі живуть в Україні чи в П ольщ і. їздять туди наші "т у р и ” , п р иїж д ж а ю ть сю ди свояки і знайомі д о своїх близьких. Здавалось би, хвилини чистої радости, вдоволення, щастя. Алеж не завжди і не у всіх. Не тіл ьки з осо бистих причин, бо л ю д и старію ться, хвор ію ть, р о зка зую ть про важ кі переживання. Одначе є й інші загальні причини. Старші їд у ть в Україну з вантажем сп о га д ів і уявлень, не раз розмальованих надто веселкови ми барвами. Той вантаж перед аю ть теж дітям, молоді. Розмовляючи з тими, хто повертається, можна почути зовсім протилеж ні враження — від найбільш захоплених до безо гл яд но критичних. Алеж не тіл ь ки про самі села й міста йдеться. Не важливе те, що д іти їд уть туди переконані, що Україна це один вишневий са д о к з солов’ями і хатками з с о л о м ’яними стріхами. Вони ін ко л и здивовані, що не довелося їм побачити навіть о д н о го садка, бо їх на село не д о п у с ка ю ть . У о д ни х це розчарування прикре, інші раді побачити, що в Україні є теж чудові старовинні міста. Проте найважливіша це о ц інка лю дей, загал ьної ситуа ції в Україні чи Польщі. Побувавши тиж де нь у б уд ь -я кій країні, год і виробити собі своє власне поняття про життя в ній як о д иниць, так і цілої суспільности, хоч м ожна тут ко р и с ту ватися книж ка м и, пресою . Що ж тод і говорити про таку величезну, різно м анітну країну як СРСР, де не тіл ьки нема правдивої інф ормації, але й л ю д и навчилися скривати свої по гл яд и чи д ум ки. А тут хтось, хто зустрів (невелике, зре ш тою , число) різних випадко вих осіб, часто береться оціню вати цілу си туа ц ію в тій країні, а навіть висувати твердження, що і як тамош ні л ю д и повинні робити і як поступати. Мовляв ” я б ” О собливо важливе тут ставлення і о ц ін ка людей. Усіх пр им ір ю єм о до я ко го с ь прототипу українця, яким він повинен бути, як і що має робити, БОГДАН КРАВЦІВ ЧАЙКА Ой, горе, горе тій чайці небозі, Що вивела чаєняток при битій дорозі. Із пісні, що її — за "Історією Русов" — мав скласти Гетьман Мазепа З д о р іг д але ких кр а ю степового, де чаром зілля і вода у броді, в тужливім пісні давньої акор ді прибилася, кигичеш нам, небого, що десь — ген-ген, над Стиром чи над Богом гн ізд о вила і рід ростила гордий, і що проходили хуртечі й орди і ти гор ю єш без насліддя свого. Вітай же, госте нам! Витай над нами, журлива пісне, пташ ко, сизопера, про горе несказанне заквили — і поведи хоч мріями, хоч снами туди — над плавні рідні, над озера, де гнізда при до р о зі й ми вили. аонвннрооос говорити тощо. Алеж наша м ірка — це м ірка країни, де ростемо й виховуємося. Щ об оцінити д р у гу л ю д и н у навіть о д н іє ї крови, треба не тіл ьки сентименту, не тіл ьки серця, але й зрозум іння, що ми не однакові. Хтось сказав, що пізнати ко го с ь д о глибини — це значить по лю бити його. Уже третє по ко л інн я росте у зовсім в ід м інних умовинах тут і там і воно мусить різнитися. Головне, щоб було таке саме ставлення д о суттєвого: гл и б о ко ї безогл яд ної лю бови д о батьківщ ини. їхати туди треба з вантажем не тіл ьки ху с то к і ни то к д о вишивання, але з вантажем лю бови й д о б р о ї волі зрозум іти, полю бити. Буває таке, що тур и ст ледве ступ и ть на р ід н у землю, вже хоче ко ж н о го стр іч но го повчати, як він має поводитися, що і як робити. Це с то су ється особливо болю че д о тих українців, які ж ивуть у Польщі. "У кр аїнство" не далося їм легко, але коли б була якась міра чи вага правдивого патріотизму, то не знати, на чию ко р и сть вона переважила б, коли б зважити наш, вигідний, патріотизм та їхній. М олода ж інка , мати двох дітей, розказувала: "Кол и ми переїхали ко р д о н і їхали ка р п а тсь ко ю в узь ко ю д о р о го ю серед в исо ких гір, я не тіл ьки відчула реально р о м антику пісні, я ку зал ю б ки співала в Америці: "А верхи гір сягаю ть з ір ” Я відчула "це т у т ” , я сю д и належу, це моя країна незалеж но від того, чи вона багата чи бідна, щаслива чи н і” Буває, що м олоді л ю д и, туристи, зустрівш и своїх ровесників, знаходять з ними спільну мову; вони не говорять про ’’п о л іт и ку ” і не р о зка зую ть про те, що в Америці всього багато і які ми тут усі знамениті. їхня звичайна спільна розмова укр а їн с ь ко ю мовою, розмова така, я ку ведуть усі молоді лю ди, є вже сама соб о ю п о л іти ко ю . Вони м ож уть сказати собі: ” Ми о д н о ї крови — я і ти...” У. Л. *Р. Кіплінґ. "Брати М о угл і” Переклав Ю. Сірий. Київ- Відень, Видавниче товариство ’’Д зв ін ” , 1920. Наша обкладинка. Олена Купьчицька. Жінка з снопом. Графіка Our cover. Oiena Kuichitska. Woman with sheat of wheat. Graphics.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
