Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
”МИ ОДНОЇ КРОВИ — ТИ І Я..." Цей заклик пам’ятаємо з оповідання Р. Кіплінґа "Брати М о угл і” Це оповідання читає і л ю бить молодь кіл ь ко х по ко л інь . П ереглядаючи його тепер, по літах, навіть у тому сам ом у виданні* з тими самими ілю страціями, не один з нас зворуш ений, як завжди тоді, коли від сл оню єм о занавісу літ, яка д іл и ть нас від дитинства і м олодости. Ця заслона з р ізн о р ід н и х темних і ясних кольорів. Вона, можливо, навіть тр іш ки зміняє те, що ми колись пережили, бож наша пам’ять вміє непо м ітно підкреслю вати ясне, чи поглиблю вати тіні переж итого. Але переглядаючи цю к н и ж к у тепер, ми знаход им о по м іж рядками цього ’’оповідання про життя д итини між звірям и" багато такого, що м огло б стосуватися д о життя л ю д и н и пом іж л ю д ьм и в сучасном у так званому цивілізо ваному світі. Алеж не про цю к н и ж к у було нашим наміром говорити. Цей за кл и к ” ми о д н о ї крови — ти і я” насунувся якраз тепер після вакаційного часу. В л ітку ро з’їж д ж аю ться, малі й д орослі, по всіх п ’ятьох контине нта х та зустр іча ю ть чи то на рідних землях чи серед чуж о го моря тих, які є ’’о д н о ї крови” А які ж тут суперечні враження, я кі різні переживання зв’язані з зустрічами, а вслід за тим висновки, надії, розчарування чи захоплення. Ц ього ро ку в серпні пластуни відбули свою зустр іч в Алберті. Як сама зустріч, так теж перебування в тій частині Канади, де є чи не найбільше згущ ення наш ого поселення, — незвичайні і про ни*с, надіємося, матимемо окрем і статті в "Н аш ом у Ж итті” Тут хочеться говорити про зустр ічі українц ів з-поза України з тими, я кі живуть в Україні чи в П ольщ і. їздять туди наші "т у р и ” , п р иїж д ж а ю ть сю ди свояки і знайомі д о своїх близьких. Здавалось би, хвилини чистої радости, вдоволення, щастя. Алеж не завжди і не у всіх. Не тіл ьки з осо бистих причин, бо л ю д и старію ться, хвор ію ть, р о зка зую ть про важ кі переживання. Одначе є й інші загальні причини. Старші їд у ть в Україну з вантажем сп о га д ів і уявлень, не раз розмальованих надто веселкови ми барвами. Той вантаж перед аю ть теж дітям, молоді. Розмовляючи з тими, хто повертається, можна почути зовсім протилеж ні враження — від найбільш захоплених до безо гл яд но критичних. Алеж не тіл ь ки про самі села й міста йдеться. Не важливе те, що д іти їд уть туди переконані, що Україна це один вишневий са д о к з солов’ями і хатками з с о л о м ’яними стріхами. Вони ін ко л и здивовані, що не довелося їм побачити навіть о д н о го садка, бо їх на село не д о п у с ка ю ть . У о д ни х це розчарування прикре, інші раді побачити, що в Україні є теж чудові старовинні міста. Проте найважливіша це о ц інка лю дей, загал ьної ситуа ції в Україні чи Польщі. Побувавши тиж де нь у б уд ь -я кій країні, год і виробити собі своє власне поняття про життя в ній як о д иниць, так і цілої суспільности, хоч м ожна тут ко р и с ту ватися книж ка м и, пресою . Що ж тод і говорити про таку величезну, різно м анітну країну як СРСР, де не тіл ьки нема правдивої інф ормації, але й л ю д и навчилися скривати свої по гл яд и чи д ум ки. А тут хтось, хто зустрів (невелике, зре ш тою , число) різних випадко вих осіб, часто береться оціню вати цілу си туа ц ію в тій країні, а навіть висувати твердження, що і як тамош ні л ю д и повинні робити і як поступати. Мовляв ” я б ” О собливо важливе тут ставлення і о ц ін ка людей. Усіх пр им ір ю єм о до я ко го с ь прототипу українця, яким він повинен бути, як і що має робити, БОГДАН КРАВЦІВ ЧАЙКА Ой, горе, горе тій чайці небозі, Що вивела чаєняток при битій дорозі. Із пісні, що її — за "Історією Русов" — мав скласти Гетьман Мазепа З д о р іг д але ких кр а ю степового, де чаром зілля і вода у броді, в тужливім пісні давньої акор ді прибилася, кигичеш нам, небого, що десь — ген-ген, над Стиром чи над Богом гн ізд о вила і рід ростила гордий, і що проходили хуртечі й орди і ти гор ю єш без насліддя свого. Вітай же, госте нам! Витай над нами, журлива пісне, пташ ко, сизопера, про горе несказанне заквили — і поведи хоч мріями, хоч снами туди — над плавні рідні, над озера, де гнізда при до р о зі й ми вили. аонвннрооос говорити тощо. Алеж наша м ірка — це м ірка країни, де ростемо й виховуємося. Щ об оцінити д р у гу л ю д и н у навіть о д н іє ї крови, треба не тіл ьки сентименту, не тіл ьки серця, але й зрозум іння, що ми не однакові. Хтось сказав, що пізнати ко го с ь д о глибини — це значить по лю бити його. Уже третє по ко л інн я росте у зовсім в ід м інних умовинах тут і там і воно мусить різнитися. Головне, щоб було таке саме ставлення д о суттєвого: гл и б о ко ї безогл яд ної лю бови д о батьківщ ини. їхати туди треба з вантажем не тіл ьки ху с то к і ни то к д о вишивання, але з вантажем лю бови й д о б р о ї волі зрозум іти, полю бити. Буває таке, що тур и ст ледве ступ и ть на р ід н у землю, вже хоче ко ж н о го стр іч но го повчати, як він має поводитися, що і як робити. Це с то су ється особливо болю че д о тих українців, які ж ивуть у Польщі. "У кр аїнство" не далося їм легко, але коли б була якась міра чи вага правдивого патріотизму, то не знати, на чию ко р и сть вона переважила б, коли б зважити наш, вигідний, патріотизм та їхній. М олода ж інка , мати двох дітей, розказувала: "Кол и ми переїхали ко р д о н і їхали ка р п а тсь ко ю в узь ко ю д о р о го ю серед в исо ких гір, я не тіл ьки відчула реально р о м антику пісні, я ку зал ю б ки співала в Америці: "А верхи гір сягаю ть з ір ” Я відчула "це т у т ” , я сю д и належу, це моя країна незалеж но від того, чи вона багата чи бідна, щаслива чи н і” Буває, що м олоді л ю д и, туристи, зустрівш и своїх ровесників, знаходять з ними спільну мову; вони не говорять про ’’п о л іт и ку ” і не р о зка зую ть про те, що в Америці всього багато і які ми тут усі знамениті. їхня звичайна спільна розмова укр а їн с ь ко ю мовою, розмова така, я ку ведуть усі молоді лю ди, є вже сама соб о ю п о л іти ко ю . Вони м ож уть сказати собі: ” Ми о д н о ї крови — я і ти...” У. Л. *Р. Кіплінґ. "Брати М о угл і” Переклав Ю. Сірий. Київ- Відень, Видавниче товариство ’’Д зв ін ” , 1920. Наша обкладинка. Олена Купьчицька. Жінка з снопом. Графіка Our cover. Oiena Kuichitska. Woman with sheat of wheat. Graphics.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
