Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Тільки між нами і телефоном Чи не потрібна інша сеґреґація? Дискутована на цих сторінках справа вживання чистої української мови серед наших родин викли кала багато відгуків. Крім листів і розмов при різних зустрічах, були й телефони. Моя знайома, пані Віра, саме потелефонувала до мене після того, як одер жала липневе число ’’Нашого Життя” Пані Любо, дуже дякую за порушення в журналі цієї важливої теми та за включення моїх коментарів. Ми з чоловіком, як і деякі наші знайомі, як панство Г серйозно задумуємось над тим, чи таких дітей як на ші, варто посилати на більшість українських таборів. — Пані Віро, в чім справа? Не розумію Вашої проблеми, ви ж завжди старались своїм дітям дати якнайбільше всього українського! — В тім ця справа! Стільки старань, щоб діти не чули мішаної української мови, тільки чисту! Щоб навчились до українців говорити тільки по-україн ському й чисто! А тоді їдуть вони на табір, де чують мішану, нечисту мову, а часто й неукраїнську мову від молодих провідників, а навіть і старших. — Пані Віро, це ж не завжди й не всюди так. — Так, це правда. Цього року групою мого сина проводив дуже добрий виховник. І в цій групі ввесь час панувала українська мова. Та, на жаль, це рід кість. — Отже самі бачите, що майже неможливе є можливим! Отже так погано справа не виглядає! — Це тільки підтверджує, що діти можуть мати досить добрий запас слів для комунікації. Якщо б тільки батьки не псували їм і не відбирали цієї можливости. Докінчення М ої вражіннй Конвенція закінчилася. Ми попрощалися з нашими новими знайомими й обмінювалися з ними адресами. Зустрінемося на наступній конвенції. Багато з делегаток, головно міжнародніх, брали участь у кількох конвенціях, що дає організації свого роду тяглість. Хтось може питати, нащо тих адрес? Придадуться. Я вже одержала кілька дуже приєм них листів від пань, яким я післала спільні світлини. Ніколи невідомо, де і коли люди зустрічаються і хто кому може стати в пригоді. Ми українки роз’їхалися під враженням користи з участи в конвенції, на якій панував дуже діловий, але одночасно приязний на стрій, де не було нахмурених лиць, коли хтось мав іншу думку від вашої. Того саме бракує наших гро мадським організаціям, які скликають конгреси, але не мають цієї провідної думки, яку має Генеральна Федерація Жіночих Клюбів "Єдність у відмінності” ( U n ity in d iv e r s ity ) . — Ось у цім справа: якби батьки не кривдили своїх і чужих дітей. Своїх тому, що не дають їм змо ги вільно говорити чистою мовою, а чужих тому, що псують оточення для тих дітей, що добре й чисто го ворять. — Пані Віро, мені один лінгвіст пояснював, що говорити вільно двома чи більше мовами, це мов спортовцеві вправляти біг кожного ранку. Він тоді може краще скакати, кидати м’ячем чи стрибати. Говорити іншою мовою з повним словником — це умова руханка. Тоді людина бистріше думає і розглядає інші проблеми. Але він підкреслив, що обмежене знання мови, або знання т. зв. "кухонної мови", з малим словником, мало що допомагає інте лектуальному розвиткові. Та дитина, що має добрий засіб слів української мови напевно буде мати кращі оцінки, ніж діти з такими самими здібностями, що го ворять тільки одною мовою. — Добре, пані Любо, що ви й про те згадали. Нас є вже невелике число батьків, що хочемо вимагати, щоб наших дітей не давали до кляс, де діти добре не говорять по-українському. Якщо батьки тих дітей не хотіли потурбуватись, щоб дітей навчити добре го ворити, то чому наші діти мусять тратити на цім? Очевидно, молоді рідко коли можуть учити одноліт ків:, замість допомогти, з нетерпливости, всі перей дуть на англійську мову... Тепер вже й по цілоденних школах бачать, що дітям потрібно мати товариство з таким самим знан ням, інакше є затримка розвитку. Тому майже всюди є кляси, напр., для непересічно здібних і т.п. На це вже є й стейтові й державні закони. — Ох, може б нам такі закони якось придалися, пані Віро? — Може щось, але дещо лагідніше. Напр. повідо мити батьків, що якщо не старатимуться, щоб їхні діти засвоїли собі підставовий на даний вік слівник, і щоб уміли говорити на буденні теми вільно україн ською мовою, то їхні діти будуть: а) в окремій, нижчій, групі даної кляси в україн ській мові; б) в окремій групі в таборі. Одним словом сеґреґеція як кара для батьків! Сеґреґація як пресія на лінивих батьків, щоб не були такими байдужими до рідних дітей! Моя знайома розгорячилась зі своїми плянами, утопійними чи реалістичними? Чи справедливими до інших дітей — не знаю, але напевно справедливими у відношенні до своїх дітей, над якими вона і її чоловік так багато працюють... Любов Калиновим
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
