Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАРІЯ ГАЛУН БЛАК ТІТКА АМЕРИКА переклад Марії Струтинської Продовження Магіє Наїип Bloch: Aunt America. New York: Atheneum 1963 Copyright 1963 by Marie Haiun Bloch Леся знала чому — хоч у дядька Володка було місце для спання для гостя тітка Лідія провела ніч у них, а не там. Кожний бажав ощадити дядькові Володкові прикростей з приводу присутности тітки Лідії в його домі. Інстинктовно Леся була свідома, що, хоч тітка Лідія була його власною тіткою, в його положенні не було для нього корисним бути занадто близьким до тієї чужинки з Америки. Тато й мама не почували такого обмеження. Коли Леся надягала через голову свій светер, їй прийшла цікава думка: тато й мама були насправді свобідніші, як дядько. Як це, він навіть не міг бути хрищеним батьком Анастазіїного немовлятка! Увійшовши до кухні, Леся побачила батька зі щасливим обличчям, насупроти тітки Лідії. Вона відчула імпульс піти й поцілувати його на добрий- день. Та вона завагалася. Як вона могла? Не була вона варта цього. Ні, аж поки не поверне ляльки, не буде варта. Привітавши з ранком усіх, Леся спокійно сіла на лавці біля тітки Лідії. Аня сиділа у тітки на колінах, ссучи грудочку цукру. Хоча мама була зайнята при готуванням до христин, вона вже мала готовий сніданок для Лесі. Леся сьорбала гарячий, солоджений чай і їла хліб. Як тільки вона скінчила снідати, Леся вирішила поладнати з лялькою. Тоді вона буде вільно втішатися днем. Мама винесла з комори одну з дорогоцінних ковбас, призначених на близький Великдень і почала краяти її. Саме тоді, як тато й тітка Лідія виходили, щоб піти до дому Анастазії, звідки вони мали понести малятко до церкви христити, з’явилися деякі Анастазіїні сусідки. Одна з них принесла дві тарілки маленьких солодких коржиків. Інші — миски з варениками, начиненими картоплею, капустою, а навіть м’ясом. Скоро хата наповнилася балаканиною, сміхом, навіть уривками пісень. Ніколи до того часу не було жодних веселих сходин в їхній хаті. Вона інколи чула, як дорослі пригадували один одному про весілля і христини, що тривали по кілька днів. Та це було дуже давно, в інших часах. Тепер Леся вирішила вислизнути з дому, бо серед щасливого замішання ніхто цього не помітить. Та в цій хвилині, мама, зі спаленілим від радощів обличчям, відкрила, що Аня знайшла у світлиці одну тарілку з тістечками. ’’Лесю”, вона кликнула, "забери Аню з собою надвір” Леся вхопила свою маленьку сестричку за руку. Чи могла вона залишити її може у дворі, а сама побігти до мосту? Але ж, коли вона вийшла, вона побачила деяких своїх товаришів забави, вони зачули про святкування, що мали тут відбуватися і стояли біля воріт. "Гей, Лесю, ходи гратися з нами!” закричали вони, як тільки побачили її. "Чи ви чули, що Єленина лялька пропала?" — хтось з них запитав. "Бідна Єлена! Хто, ти думаєш, міг таке зробити?” спитала Юлія. Леся зіщулилась всередині. Вона мусіла повер нути ляльку не гаючись. "Маріє”, промовила вона, "повважай часочок на Аню, добре? Я скоро повер нуся” "Чому, куди ти йдеш?” ”Я йду — я тільки хочу перейтися”, закінчила Леся в розпуці. А втім вона знала, що тепер буде. "Тоді дай мені піти з тобою”, кликнула Марія. ”Я також піду”, докинула Юлія. ”Ми всі підемо!” крикнув Михась. Леся стояла при воротях, вся розгублена. Як вони можуть бути такі противні? Коли ви хочете,щобвони прийшли, де вони є? А коли ви не хочете... ну, вона мусітиме відкласти справу з лялькою на часок. ”Я вам щось скажу”, вона мовила, "замість того, я винесу мою книжку, і ми всі можемо оглянути її” "Тоді — неси”, встряв Петро. "Хто хоче про ходжуватися?” Леся побігла до хати й повернулася з книжкою. Вони оточили її, як вона сіла на лавку. Спочатку вони подивляли палітурки з образом Дочки Сонця. ”Я бачив таку книжку, як ця, у вітринах книжок у Києві”, заявив Петро. Леся сама перегортала сторінки "Ох” і "Ах”, що чулися при кожній новій сторінці приносили Лесі велике вдоволення. Ніколи в житті вона не посідала нічого такого, що інші подивляли б. Продовження на ст. 22 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
