Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Отримавши від Тускольського князя в пода рунок землю, монахи почали будувати церкву й манастир. Так заснувався манастир св. Ніля, де й досі Служба Божа правиться в грецькій мові й старо- візантийському обряді, хоч чин цей і визнає Папу римського своїм зверхником. Манастир збудований як недоступна фортеця — чим він і був у рухливих днях минувшини. Церква св. Марії, з її візантій ськими іконами, мозаїками й молитовними напівами, викликає почуття чогось давно знайомого й рідного. Між монахами різних національностей живуть там четверо наших, українських монахів. Живе там і Отець Партеній, що, як літаючий голяндець, був з нами всюди, — він, між іншим добрий маляр. І живе там брат Йосиф, знаний чи не на весь світ. Не дуже високий, чорнявий, з рідкою борідкою, карими очима й лагідною усмішкою. Брат Йосиф! Ми.україн- ці, може, й не чули про нього. Він, властиво, не робить нічого патріотично-політично-галасливого крім того, що реставрує старі манускрипти! Повінню залляті, вогнем скорчені, століттями знищені. Він реставрує їх, робить неймовірні чуда і чекає на українця, який би перейняв його знання. Але ми... навіть не чули про нього! Оповідають, що після жахливої повені у Фльоренції, цілі скрині понищених манускриптів привезли до Ґрота-Ферата для реставрації і брата Йосифа стерегли карабін’єри, як зірку в небі. А ми про те навіть не знаємо... З Риму до Ґрота-Ферата лише 45 хвилин автобусом, який виїжджає з Лятерано і квиток коштує тільки 90 центів в обі сторони. Я була там сама, була зі студентами, була з ’’українським римлянином”, письменником і другом Михайлом Островерхою і його дружиною, була з Яковом Гніздовським. І кожного разу дивно тужні грецькі напіви Служб Божих переносили мене в якийсь інший світ, мій світ, моєї власної, мені несвідомої минувшини. 29-го червня я мала вечір з молоддю в україн ській гостинниці ”на Мадонні”, який теж був для мене непередбаченим. А 30-го червня, на ’’Свято- софійському полі” ми мали пластову ватру, де я знову переконалася, що для нашої молоді тери- торіяльні віддалі, державні границі та ріжниці назв молодечих організацій не грають суттєвої ролі. Пластуни й сумівці з різних клаптів світу співали ті самі пісні, сміялися разом з тих самих жартів і сиділи за одним вогнем дружби. Як жаль, що дехто з бать ків цього не розуміє. 16-го липня був останній день викладів, а в неділю — святочне закінчення літнього курсу УКУ. Почався загальний ’’exodus” з Риму. Мої прибрані діти, професори, які стали мені друзями, і друзі, які не були професорами, — роз’їжджалися по всіх кутках землі, а я всім їм ’’бялом хустечком махала” і сумувала за кожним від’їжджаючим. І тепер, пишучи ці рядки в гарячому Мельборні, з тугою згадую обличчя моїх далеких друзів і думка вертається до разом пережитих днів у Римі, з їх втіхами, проблемами і, деколи, смутками. О, друзі далекі! Гладкі, кучеряві, Кругленькі, стрункі, і низькі, і високі, Чи сняться вам римські дороги діряві, і храми, й палати у стилі ’’барокко”?.. Чи сняться вам римські незрівняні ранки, Вечірні години й усміхнені лиця, і присмак квасненького ”вІно біянка”, і запах ’’фромаджо”, і свіжої ’’піцци”? Автобуси римські, музеї, фонтани, Й обідні ’’сієсти” розпарено-сонні, Піяцца Венеція, Форо Романо, I — клаптик Вкраїни на нашій ’’Мадонні”? Чи сниться УКУ, храм святої Софії, Що в Римі чужім рідним блиском іскриться? Вже ”ОРА КАНОНІКА”! Небо темніє, Спіть з Богом! Вам все це напевно присниться! Після від’їзду останніх студентів, професорів і отців український Рим осиротів. Блаженніший перебрався на ’’Студіон”, щоб відпочити від римської горячі в цім затишнім манастирі над озером, напроти літньої резиденції Папи. Там на Студіоні, ще так не давно я була з близькою мені родиною Лончин на висвяченні їх сина Бориса, який став тепер отцем Глібом чину студитів. Продовження буде Ґрота Ферата Grotta Ferrata Викладова запя УКУ — Рим Lecture hall of the Ukrainian Catholic University, Rome.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
