Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
"ЧОРНЕНЬКИЙ ТЕРНОК — ОЧЕНЬКА ЄЇ...” Культ тернини в нас та в інших народів У природі є різні роди тернини. Тут займемося лише двома, які від віків відогравали значну ролю в житті й у віруваннях європейських народів: а) Чорний терен (Prunus spinosa), б) Білий терен (crataegus oxyacantha). Кущі чорної тернини ростуть дико на скраях лісів, на схилах горбів та долин і на неужитках. Височина їх від 1-3 метрів, галуззя криве, тверде й повне колючих шпильок. Листя овальне і зубковате. Тернина цвіте вже в квітні, поки випустить листя. Цвіт білий, дрібний та густий. Чим скоріше зацвіте терен, тим скоріше будуть улітку жнива, казали хлібороби. Овочі маленькі як у дикої черешні, чорні, терпкавого смаку, але після першого приморозку краще смакують. В українських колядках та народніх піснях оспі вуються овочі терну як зразок (символ) краси дівочих очей: Ой, попід гори стежечка, здавна, А попри стежку чорненький тернок. Надійшла стежкою гречна паннонька, Тернок зірвала, до очей клала: Ой, коби в мене такі оченька, Такі чорненькі, як отой тернок. Темою іншої колядки є дівчина, яка обрабляє три городчики: в одному садить червоні рожі, в другому жовтий ленок, а в третьому чорний терен: Червона рожа — личенько єї, Жовтенький ленок — косоньки єї, Чорненький тернок — оченька єї. Часом згадується в колядках побіч рожі й терну, замість льону ’’жовтеє кійло”: Кійльонько рвала д косонькам клала: Ой, коби в мене такі косоньки, Такі жовтенькі, як сесе кійло. Кійло або тійло це рід трави знаної в ботаніці як Stipa pennata. Росте на один метр високо і цвіте від травня до червня. Характеристичною прикметою є 20-30 сантиметрові довгі, волохаті й жовті волоси, які звисають додолу у формі кручених льоків. З уваги, може, на ці льоки й на їх жовтий колір, Stipa pennata стала зразком бажаної дівочої зачіски. Так то закли кали й заворожували дівчата в колядках, піснях і примівках природню красу рослин для своїх очей, облич і зачісок. Бльондинка з чорними, як терен очима й рожевеньким обличчям, була вимріяним ідеалом краси наших дівчат. Якщо йдеться про чоловіків, то їм подобалися красуні обох рас: мішаної та нордійської, як співається в народніх піснях: Тече річка невеличка, Скочу, перескочу... Таки возьму чорнявую, Бо я її хочу! Терен, мати, коло хати, Або: В нього цвіт біленький, А хто любить очі карі, А я голубенькі. Мотив дівочої краси виступає часто разом з мотивом прекрасного дівочого одягу: Взяла сорочку на біле тільце, Як біль біленька, як лист тоненька, Поверх сорочки красну суконку, Поверх суконки красні фустоньки, На білі ніжки красні чобітки А на білу шию злотні дудочки, А на голові павиний віночок. До головоньки го прикладає, А матінки все ся питає: Дивися ненько, чи подібненько? Ой, подібненько, моя доненько! Ой, доню моя, коби ще вище, Трошеньки вище, то би ще краще! Щоб ще побільшити красу свого одягу, заходила дівчина раненько в садок, де збирала в запаску перли золотої роси-ряси, що спадали з дерев. Вона заносила їх до мистців-золотарів, які декорували її одяг улюбленими клейнодами й прикрасами. З обризків виробляли вони ще прегарні ковтки й перстені з сиґнетами на її білі пальці. Так то чаром ранньої роси та рясними фалдочками квітчастого одягу на гнучкім стані, вона приваблювала очі милого, як квітка метелика. Хто бував на Україні, не забуде ніколи краси вишневих садів та цвітистих городів, що купалися в рясній ранній росі. Образ дівчини, яка ходить по саді й збирає в подолок перли роси-ряси, можна зараху вати нарівні з попередньо згаданими мотивами до ars poetica високої мистецької школи. Авторів цієї поезії треба шукати серед боярських кіл, або серед української міської аристократії. Упродовж віків та давня поезія високих кіл та родів прибрала форми Продовження на обороті
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
