Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Загальний вид іконостасу, з рушниками над і під Стіл під євангелію образами їх і МБ.Тетрапод в гуцульському сти- (в гуцульському лі з рушником стилі з рушником). Нова Хата ч. 4, 1927 деталів. В інших числах запроектовані подушки, сашетки, щітники, покривало на валізку і т. д. Є та кож проект вишиваної макати на стіну, розміром 1 м X 80 цм, взір оснований на мотивах полтавських рушників. Підхід обох мисткинь до застосування дуж§ уважний. Як бачимо, вони не перетворюють мотивів, а стараються зачерпнути з багатої скарбнйці народ- ньої творчости те, що без великих змін може у сучас ному побуті придатися. До того стараються бути ощадними, без перевантаження орнаментом. Пооди нокі мотиви перекликуються з собою, наприклад, взір на килимі той самий, що на портьєрі. Те саме ба чимо в прикрасах церкви. Рушники на іконостасі й тетраподі чи столику під св. Письмо — живі в кольо рах, тоді коли скатертина на престолі витримана у спокійних відтинках. роботу обох сестер. Про ці досліди говорить також альбом ’’Народне вбрання Західньої України” Але за її свідченням ’’все своє життя вони колекціонували українські народні вироби, головно вишивки, тка нини і* прикраси кожухів. Олена приготовляла, це для музею і воно було вміщене на картонах за районами. Це були справжні сільські взори чи відроблені або відбивані з поясненням з якого часу і т.д. Я для неї збирала дещо у селі Космачі, Брустурах і Жаб’ю, коли жила там один рік. Вона теж цікавилась старими церковними ризами, так що у моїй околиці я мусіла обходити старі церкви і, коли не могла визи чити їх для неї у священиків, то відрисовувала і запи сувала, як вони виглядали" ”У них теж була колекція писанок” — пише Є. Андрохович. — ”У картотеках у них були зарисовані всі можливі взори писанок, кераміки й одягів.” О. О. Кульчицькі. Проекти прикрас до церков. Загальний вид вівтаря. О. О. Kulchitska. Designs for church ornaments. Цю засаду у проектуванні вони застосовували та кож у виконанні предмету. Вони старались збагнути кожну техніку сільського виробництва. Про те, що сестри Купьчицькі мали у своєму помешканні кілька ткацьких станків, було загально відомо. Два станки були призначені до килимів, отже знак, що їх ви робляла одна і друга. На менших станках виробляли плахти чи крайки. Про цю роботу обох сестер пише їх учениця Євгенія Андрохович у своєму спогаді. ”На першому Олена звичайно ткала свою композицію, а Ольга відробляла дещо зі старих кусочків...” Є. Андрохович твердить, що Олена Кульчицька сама виробляла сільську вибійку. Вона вирізьблю вала дошки до відбивання, найчастіше лемківським узором і при помочі того відбивала взір на полотні. Полотно сестри замовляли на Поділлі. Блюзки вони виконували з бурунчуку, що його привозили з Бу ковини. Бурунчук вони мережали й зашивали полтав ськими лиштвами. Є. Андрохович пригадує собі таку блюзку зашиту сірим і білим або кремовим шовком. На льняних сукнях сестри уживали поліський узір. Євгенія Андрохович згадує також про дослідну Окремо слід обговорити виробництво килимів, що йшло під найменням обох сестер. На еміграції маємо лиш кілька таких виробів, один із них є в Українському Музеї в Нью-Йорку. Та зостались у пам’яті їх композиції, що їх бачили ми на виставках у Львові. Тут Олена Кульчицька (а треба припускати, що це були її проекти) вже ступила один крок даль ше. Вона вже експериментувала перебудовуючи поодинокі народні мотиви. Не відомо, чи більший простір килима її до того заохотив, але ці стилізації виходили в неї вдало. Пам’ятаємо навіть фігуральну композицію ікони на килимі в її власному помешкан ні. Треба додати зі спостережень Є. Андрохович, що вовну до килимів сестри фарбували самі. Зайво говорити, що найкраще зілюстрована твор чість сестер була в їх власному помешканні. Тут усе було продумане і дбайливо опрацьоване. ”Усе творило незрівнану цілість” пише Д. Старосольська, згадуючи свої відвідини в їх домі.* Вона вперше стрінулась із сестрами Кульчицькими в 1919 р. в Баранові, куди вони були вивезені, як заложники з * Д. Старосольська: "Артизм” "Нова Хата" 1928 ч. 5.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
