Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ІНША ВУЛИЦЯ Посадили дерево на вулиці. Хто не йде — до нього серцем тулиться. На листки задивиться усміхнені: — Вже давно тут треба було їх мені. Вулиця була раніш засмічена, вічно зневаж алася естетами. Радістю ж зеленою засвічена, стала мов інакша, бо заметена... Горобці про дерево провідали, очманіло зацьвірінькали, горластії... До загального розноситься вже відома про новину, що на вулиці в них щастя є. Про новину, що на вулиці в них зелено, а від того стали й лю ди мов інакшими. Сміттям більш е вулиця не встелена чистотою вулиця прикраш ена. Як раніше — не завалена паперами. Вже прохожий від огиди не зіщулиться. Лю дям стало соромно, — бож дерево, 1976 дерево тепер росте на вулиці. ДІМА Дерево. Рисунок Спави Ґерупяк. Slava Gerulak. Tree Drawing У Жаб’і відбувалося свячення серед великого напруження, бо власники не чекали, поки церемонія свячення дійде до кінця. Кого священик покропив, або йому здавалося, що його паска вже покроплена, той поспішно пакував паску і всі харчі до бесагів, скакав з ними на коня і ґальопував додому. Причиною цього поспіху було вірування, що хто скорше заїде з паскою додому, той скорше упорається з працею вдома і вполі. Але була ще інша повірка: в Великодню неділю любили відьми крутитися в постаті білих псів по дворі, тому треба було якнайскорше тікати додому, щоб з ними не стрінутися. Любов Волинець пише, що після свячення всі верталися якнайскоріше додому, щоб поділитися свяченою паскою. У нас на Покутті і Гуцульщині панував інший звичай. Тут паску зачинали краяти не у Великодню неділю, але аж у Провідну, тиждень по Великодні. Цілий тиждень лежала вона серед стола, як символ багатства і традиції. Замість неї, краяли і їли її "посестру" дору. Слово це грецького походження (дореа, дорон) означає подарунок, жертва. Вона була символом плодючости і здоров’я. Нею дотикали кожну худібку, улики, а окрушини закопували в городі, щоб ярина добре росла. В одній легенді оповідається, що раз захотілося Господеві подивитися на обряд свячення паски. Прогулянку цю відбув Бог в товаристві св. Юрія, патрона весни, який порадив йому зайти в гуцульські гори. Перебралися вони в гуцульські строї, щоб їх ніхто не пізнав, а в руки взяли дорогоцінні трембіти. На полонинах лежав ще сніг і було досить зимно. Тоді сказав Бог до Юрія: ’’Трембічи, Юріє, в свою трембітку мідяную”! Юрій заграв і від його музики всі гори зазеленіли, всі ріки повідмерзали, всі пташки защебетали. Пішли вони далі і з дива не могли вийти, як побачили, що всюди церкви були позамикані, дзвони не дзвонили і ніде не бачили людей у святочних гуцульських строях. Тоді заграв сам Господь Бог в свою ’’трембітку та й золотую ”! Пішли голоса попід небеса! Самі сі церковці повідмикали, Самі сі свічі позаж игали, Самі дзвони продзвонили. Коло перестола станув Микола, Службоньку править, Господа хвалить! Тай ангелоньки на служ бу стали, Тай десь си вірні позбирали, Тай заспівали усі соборно: "Христос воскресе із мертвих, см ертию см ерть поправ...” І почали люди поздоровлятися коло церкви, в дорозі і дома: "Христос Воскрес! — Воістину воскрес!” НАШЕ ЖИТТЯ, КВІТЕНЬ 1978 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
