Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
— "Перестаньте себе дурити й закривати очі на дійсність" — сказала нам пані Галина на сходинах відділу. — "Ми можемо вдавати, що не бачимо сучасности, але таким способом її не змінимо” — так вона нас хотіла усвідомити чи, може, отверезити. Дискусія була про досить поширені (вже навіть серед нашої молоді) т. зв. "пробні подружжя”. — "За моїх часів майбутність дівчини, що від важилась на такий неморальний вчинок, була при печатана, а опінія цілковито зруйнована" — роз повідала пані К. — "А я пригадую, що була мода на т. зв. вільну любов, але це серед мистецьких кіл, чи серед студентів, але не серед пересічних родин" — інформувала інша пані. Пані Галина має двох синів студентського віку, себто близько вже часу коли вони собі виберуть дружини. Справа молодих подруж її очевидно турбує і тому вона вирішила цю делікатну тему, яку ми публічно промовчуємо, але приватно обго ворюємо, вкінці витягнули на денне світло. — "Мені виглядає, що справу треба розглядати під кількома аспектами” —сказала я, уважаючи себе відносно невтральною, бо мої діти вже одружені (хоч правда, такий вибір може бути перед моїми внуками) — "Отже пропоную дивитись на справу з точки тепе рішньої моральности, до якої наші церкви нас зобов'язують, і з точки розумного вибору собі пари”. — "Так, Любо, церковні засади не змінились цього століття, хоч, може, суспільне відношення до деяких вчинків змінилося на більш толерантне”. Ми всі приблизно погодились, що наші церкви далі піддержують вимогу подружньої тайни перед дозволом жити разом. Чи священики тепер є більш толерантні під час сповіді в цих справах, ми не знаємо. — "Але справа статевих зносин стосується також і до тих, що й не плянують жити на віру. Багато наших молоденьких напевно також підпадає під загальну американську статистику. Цікаво чи батьки цього свідомі й чи про це з дітьми говорять?” — питала пані К. Очевидно, що цю ще делікатнішу справу ми обговорили загальниково, заторкуючи принципи, а не особи. З дискусії виявилось, що мало батьків від крито говорять про це з дочками чи синами. Багато нарікало на сильний натиск моди "їдемо разом, так всі роблять”. Кожний психолог може добре пояснити, як і чому 16 — 20 річні ще далі люблять одягатись як однолітки. Але тут батьки (себто матері й батьки) можуть дещо цей натиск в інший напрям пустити, коли разом договоряться до подібних принципів і границь. Виставляти 16 чи 18-річних на спокусливі до інтимности ситуації нема потреби. Відкриті дискусії про принципи, про небезпеку й результати, та про опінію — напевно зможуть запобігти багатьом випадкам, коли молоденькі починають ’’інтимності” тільки тому, щоб не бути інакшими. — "Але як з молодими, що майже готові під вінець ставати? Чи життя разом "на пробу” не заощадить їм пізніших справ розводу? Треба й на це дивитися!" — пригадувала пані Оля, якої дочка мешкала у власному помешканні (хоч в тій самій хаті що й батьки), й мама була неспокійна. Дискусія заторкувала не тільки моду, яка поширена серед молодих дівчат чи хлопців (від 20-го року життя), мати окремі помешкання. Це спри чиняється до свобіднішої поведінки, але в резуль таті й до зменшення числа помешкань для ново одружених. З другої сторони критики розводів не раз були схильні навіть закривати очі на піврічні "проби" ("десь в іншім місті”) якщо це дасть нагоду молодим краще пізнати одне одного, щоб пізніше не розводитися. Розв’язку у формі компромісу подала пані Наталка, яка описала ситуацію своєї зарученої сестрінки. — "Ліда, хоч уже працює професійно, живе далі з батьками. її наречений Борис,з іншого міста, й тепер кінчає доктооат там, де Ліда. Лідині батьки пого дились віднайняти Борисові одну кімнату. Таким чином Ліда і Борис живуть під одним дахом (тільки!) часто себе бачать, в різних настроях і строях, можуть за рік добре вже знати свої уподобання, темпе рамент і т. п. Така ситуація дає дуже добру змогу пізнати свої позитиви й негативи перед вінчанням. І так є нагода на досвід співжиття, не переходячи границь моральних принципів. Л ю б о в Капинович НАШЕ ЖИТТЯ, КВІТЕНЬ 1978 13 Тільки між нами і телефоном А ЯК ПЕРЕД ВЕСІЛЛЯМ?
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
