Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ДАРУНКИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО МУЗЕЮ Список осіб які подарували речі для Українського Му зею в Нью Йорку. Л ідія Бурачинська, Філядельфія, Пенн. гуцульський коник зі сира, роботи Дмитра Федорійчука з села Річки бі ля Косова. Анна Ваврик, Трой, Н. Й. жіноча і мужеська вишивана сорочка і крайка. Дарія Витанович, Беркелєй Гайте, Н. Дж. зразок виши вки. Марія Галій, Вайнлянд, Н. Дж. весільна стяжка з 1908 року. Варвара Горбайчук, Нью Йорк, Фляшінґ, чіпець з Тернопільщини. Марія Гриневич, Чікаґо, Ілл. 6 шнурів коралів. Текля Куш нір, Гемтрамк, Міч. Коралі з 1895 року. Лазута-Королиш ин, Норт Гільтон, Н. Дж. Дві скатерті з 1920 р. одну з 1928 р. верету з 1929 р. роботи Анни ГІазути і Поліщук з Мишович , тернопільського повіту, крайку з Коломиї з 1930 р. кусень полотна вишитого в квіти та виши вану доріжку, запаску з 1917 р. Ірина Лончина, Дітройт, Міч. килим з Глинян 1930 р. Теодора Май дев’ять знімків і три картки (групи в буковинських одягах з 1900 р.) Анна Никифоряк, Нью Йорк, Н. Й. вишивана подушка, доріжка і рушник з 1920 років зі Станиславівщини, бронзо вий старовинний хрест з 1800 р. з Косова та 72 зразки косів ських взорів. Ада Осінчук, Форт Вейн, Інд. килим з 1928 р. (Кооп. Гуцульське Мистецтво) Володимир Пасічняк, Дункірк, Н. Й. коралі ручно мальовані. Ольга Платош, Гартфорд, Конн. 2 дерев’яні свічники- трійці, 2 різьблені хрести, 3 веретена, 2 дерев’яні коновоч ки, керамічна тарілка і дзбанок на вино, мужеський жакет, 2 жіночі сорочки, 2 вишивані рукави, 2 крайки і 4 зразки взорів. Всі речі з Гуцульщини, які мають більше як 100 років. Александра Різник, Асторія, Н. Й. 4 шнурки коралів. Уляна Старосольська, Нью Йорк, Н. Й. космацькі постоли. Петро Хлібович, Нью Брітан, Конн. Українські гроші на 500 гривень 1918 р. Наталія Чапленко, Матаван, Н. Дж. рушник з 1925 р. пов. Снятин, кусник тканого полотна і зразок вишивки. Олена Чорний, Форт Лі, Н. Дж. килим з 19 ст. роботи Осудчук-Турин, рушник з 1930 р. з Перегінська. Ю рій Чорний, Форт Лі, Н. Дж. тканий рушник з 1898 р. з Буковини. Тарас Яремко, Бруклин, Н. Й. зразок старовинної вишивки. Щиро дякуємо Марія Ш уст Директор Українського Музею. ВІДВІДИНИ Оповідання Ядвіги Сонце вже зійшло й піднялось ви соко, коли довелося мені стати біля рідної хати. Не скажу, що вона зміни лася. До долу також не похилилася. Нікуди не пересунулася. Була побіле на, чистенька, як годиться, тільки со лом’яну стріху збоку здерто й новий господар частину даху свіжою бля хою вже покрив. Стала я перед ха тою, але не мала сміливості пересту пити поріг, бо сльози чомусь набігали на очі та літа молодії пригадалися. Аж ось скрипнули двері, відчинилися та з’явилася в них висока, худа, при- горблена вже баба. — Слава Ісусу Христу, — зверну лася я до неї. Стара глянула уважно на мене й після помітної перерви відпові ла: — Слава. На віки! Зараз же після цих слів загово рила: — А ти тут ніби чого? Що шу каєш? Тоді я їй: — Дайте, ненько, хоч води напи тися. З Польщі я. В цій хаті, газдине, де ви тепер господарюєте, родилася. А приїхала на мамину могилу. Старуха перестала оглядати мене. Витерла губи запаскою, похилилася до мене, міцно пригорнула своєю су хою рукою до себе та сказала: — Ходи, доню, ближче. Почула я тоді, що тане серце в цієї бабусі та що не погана з неї людина. Газдиня повела мене в хату й поса дила за столом. Поставила молоко й хліб. — їж, доню, донечко, — запрошу вала. Схопилася я шпарко за їжу, як-то буває в подорожньої людини. А стара давай перепрошувати мене за те, що теплої страви в хаті немає. Вона сама вдова. Дочка з зятем до млина пої хали, а їй неначе горобчикові досить будь-що сьорбнути. Сказала також, що місце знайдеться і щоб я про ніч- ЯН АДАМСЬКИЙ Стоянові Соботіну ліг не турбувалася. Копи поїла я та попила, господині зняла з полиці аж під стелею дві "фабричні” бліді й вузь кі свічки та кинула сірники у фартух. — Ходи, доню, зі мною, підемо тепер на цвинтар. Та й пішли ми дві — я й вона — на край села, значить туди, де наше старе сільське кладовище. Дивлюсь я, роз глядаюсь, очі все протираю, та й ві рити не хочеться, що передо мною усе кладовище чисте, ніде ні бур’яну, ні будячка. Всі кам’яні пам’ятники вап ном побілені, як треба. Дерев’яні хрес ти від моху акуратно почищені, а ті за лізні від іржі, значить, також. — Ненько, бабуню? — питаю я старенької. Чиє це клопотання — цей порядок довкола на кладовищі? Газдиня задумалася над моїм питанням. — Ми з-під Команчі приїхали, — сказала. — Народ з нашого села НАШЕ ЖИТТЯ, ГРУДЕНЬ 1977 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
