Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
Носталгійнв Свята йдуть Перед вітринами — діти. Притулені до шиб носики і широко розкриті блискучі очка. Мама тягне за руку, мама спішиться й не дозволяє притулювати носика до шиби. Мама завжди спішиться перед святами і так, якби не бачила тих казкових багатств за віртиною. А вони, діти, могли б тут стояти безконечно довго, поки б носик не примерз до шиби. Бо за вітриною — одна казка. Не вистачить, що чоколяда, то ще з неї такі чудові речі! Ведмідь із роз простертими ніжками. Ввесь у срібному, або золотому папері. А ось люлька — ніби правдива, що хоч тільки насип тютюну і закури. А це все добро на ялинку! Чого тільки нема! Олівчик, авто, ракета — золоті зірки й срібні паяцики. Дерев’яний моримушок — наче просто з лісу, або півник, такий чудовий! А серед цього добра — ялинка — вся в свічках, із срібним, ангельським волоссям, таким ніжним, ніжним із фіолетним відблиском. Але мама все тягне далі йти. Ну так — удома говорили, що не будуть зупинятися надто довго перед вітринами, але хто міг припускати, що тут така краса! Рух у місті. І кожний іде з клуночком. Все це так святково — через ці білі пакуночки. Можливо, що в них навіть щось зовсім звичайне, таке щоденне, але сьогодні кожний пакунок має святковий вигляд, наче б у ньому заховані якісь скарби. І кожний нині спішиться, крім дітей, що не можуть відірвати своїх очей і носиків від святкових вітрин. Бо там срібні, золоті, та блискучочервоні скляні баньки. Довгі ланцюги обвивають галузки яличок, най- дивніші звірі, чорти і ангели згідливо позасідали на галузках. Білий лещатар присипаний сяючим снігом висить на довгім шнурочку і гойдається рівномірно. Там угорі білі пташки, на вершку гострий "шпіц” із зіркою. Це за вітриною, але не тільки там. Мерехтливі скарби — порозкладані по торговиці. На довгих дрючках понавішу вані тендітні ланцюжки з крихкої соломинки й бібулки. Цілі оберемки кошичків, маленьких лямпадок із пацьорків. І щороку все нові "винаходи”. То до гашення свічок, то уліпшені "штучні вогні”, фоєрверки, все нові й нові видумки. Рядом довгі буди з понавішуваними забавками, чоколядо- вими прикрасами. А над тим усім крик і гамір. Вперте напрошування, настирливі й голосні намови, гамірна рекляма. Щороку те саме і все з новими відмінами. Одно лише зовсім незмінне — найбільш святкове — це запах ялинки й вона сама. 2 Ялинка в місті. Цілий ліс заблуканих, далеких яличок і смерічок. Смерічки з патлатими галузками й ялички з блискучими, білими, підбитими шпильками. Принесли із своїм запахом урочистий настрій у місто. Збиті в одно, при трушені снігом з далекого лісу — заповнили торговиці й площі. Вистелили своїми зеленими шпильками брудні міські бруки. Мало цього, розворушили місто — наче кий запханий у муравлище. Бо це за яличками наплило в місто море купців і купчиків, що порозкладали свої буди з блискучим крамом. Блискучим, — бо усе тепер блищить святково в місті, усе стоїть під знаком ялинки. Скільки їх гине щороку у своїй ранній молодості! Але скільки теж радости й дитячого сміху викликують оці ялинки, що тепер такі залякані й "бідні”, поскидані на торговиці. Ще день-два і цей ліс яличок розійдеться по всьому місті, — прикрасить вогкі сутерени, де начіпають на них паперових прикрас, або пишні кімнати, де прикрасять їх електричними лямпочками. Кожний створить собі в хаті маленьку байку — уривок із цього моря, що лежить по вітринах. Крик над торговцями. Інший крик як щодня, радіснчй і повний очікування. Тупіт змерзлих ніг і плюскіт рибок у боклагах. А понад тим запах зеленої ялички. Передсвяткова симфонія міста. Львів ’’Нова Хата” ч. 1. Січень 1937 НАШЕ ЖИТТЯ, ГРУДЕНЬ 1977 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
