Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ЛИСТИ ДО РЕДАКЦІЇ Звертаюся до провідників наших молодечих, жіночих та культурних ор ганізацій із проханням поінформувати своє членство про вигляд української вишиваної сорочки або блюзки. Чим раз частіше бачу на українських імпре зах та в нашій пресі дівчат і жінок в румунських вишиваних блюзках. Вірю, що це зовсім невинно, через брак глибшого ознайомлення з ук раїнським народнім мистецтвом та но шею. Мусимо пам’ятати, що не тільки українці вишивають свою ношу (не будьмо аж такими егоїстами!) Румун ська блюзка, хоч вишивана, та зби рана, — ні кроєм, ні взором, ні стилем, ані матерією не подібна до україн ської. Зрозуміло, румунську блюзку можна вдягати де хто бажає, але зов сім не можна нею замінювати україн ську, і то ще на українських імпрезах. Недавно в пресі була фотографія двох бандуристок в стильових полтавських строях — але в румунських блюзках! Замість видавати великі гроші на закуп готової румунської блюзки, ліп ше заплатити комусь, щоби вишила вам стильову українську блюзку або сорочку — або самій вишити. Для вжитку на українських імпрезах. В бібліотеках та українських музеях можна знайти книжки та статті (в жіно чих журналах) про ношу та вишиття. Ми дуже чутливі коли чужинці ’’кра дуть” наше народне мистецтво — не робім це самі. Орися Пащак Трач ПОДЯКА Сердечна подяка почесній голові СУА п-ні Лідії Бурачинській за дар на Український Музей в сумі 170.00 дол. Це непринятий зворот коштів від СУА, за подорож з Парижа до Льондину, в справі збірки музейних вишивок Управа Українського Музею Про життя Савини Сидорович у часі 2 світової війни не знаю нічого. Та й не довелось нам зустріча тись у тому бурхливому часі. Напевне дальше вчите лювала, хоч змінилась система шкіл та й зміст нав чання. Але все зустрічала у своїй праці той самий елемент — здібних українських дітей. Може й заради них Савина не емігрувала. На цьому місці слід згадати, що Савина Сидоро вич — не одружившись — не створила власної ро дини. Чому так воно сталося при її товариській вдачі й привабливій зовнішності — не можу сказати. Та була в тій її постанові якась своя причина. Про її родинні почування свідчить її прив язання до ро дини її сестри, одруж еної з проф. Іваном Крип’яке- вичем. Це був начебто і її родинний дім, якому вона присвячувала багато уваги. І так Савина Сидорович залишилась у Львові. Вона чогла дальше вчителювати, як це й було в часі першої окупації. Та для неї відкрилась можливість працювати в іншій галузі і розвинути ще одне своє замилування. Вже від 1944 р. вона стала працівни цею Етнографічного Музею Академії Наук УРСР. Як знавець народнього ткацтва вона примінила своє знання у властивому місці. Почали появлятись її дру ковані праці. Спершу на загальну тему, як ’’Культура та побут колгоспників села Неслухова Ново-Миля- тинського району, Львівської області” у 1950 р. (у співавторстві), дальше ”3 досвіду роботи Етногра фічного Музею АН УРСР” (Вісник АН УРСР” , Київ, 1951 ч. 11), ’’Орнамент українських вибійок (альбом), Київ, 1950 (у співавторстві). А потім уже виключно про ткацтво — ”До історії розвитку народнього ткац тва в Косівському районі, Станіславської області” (збірник ’’Матеріяли з етнограф ії й худож нього про мислу” т. З, Київ, 1975), дальше "До історії народ ного ткацтва на західньо-українських землях XIV- XVII Іст.(у цьому ж збірнику, т.4 1959), "Українське народне мистецтво, т. 1 "Тканини і вишивки”, альбом, Київ 1960 (у співавторстві). Працювала не тільки над дослідами цих галузей нар. мистецтва, але й над застосуванням їх у сучасному побуті. Ось и праці: "Використання у сучасному одязі елементів тради ційного вбрання (журнал ’’Народня творчість та етно графія”, Київ, 1963, ч. 27, у співавторстві), ’’Україн ські народні мотиви в сучасному одязі, Москва, 1964 (у співавторстві), це її доповідь на VII Міжнар. Кон гресі антропологічних та етнограф ічних наук. Ще одна її праця торкається ткацтва, а саме ’’Орнамен тальні композиції народних тканин XIX — поч. XX ст. (у згаданому збірнику ’’Матеріяли з етнограф ії і ху дожнього промислу", т. 7-8, 1963). Найбільша її пра ця ’’Народні худож ні тканини західних областей УРСР другої половини XIX — першої половини XX ст.”. Це була її кандидатська дисертація, якої вона однак не захистила. Що криється за тим? Чому її не допустили? Чому всі її праці появились — ”у співавторстві”? Це все має свою вимову. Вона давала своє глибоке знання нар. мистецтва Зах. України на те, щоб про нього появи лись солідні, обгрунтовані праці. А що поруч її пріз вища ще мусіл фігурувати друге — це звична данина окупаційній системі. В останніх роках вона працювала головним охоронцем фондів Українського Музею Етнографії та художнього промислу АН. Глибоко знала кожну річ, що її опрацювали струджені руки української селянки. І ще подарувала разом із іншими дослідни цями невелику монограф ію ’’Квітуче народне ми стецтво України”, Львів, 1964. Не зважаючи на претенсійну назву — це є строго науковий, чудово ілюстрований розгляд народнього мистецтва Со- кальщини, з поділом на тканину, вишивку, писанку, кераміку. Любовно опрацювали це разом із нею — Ірина Гургула, Софія Вальницька, Марія Рудницька. А приводом до того стала дисертація Вікторії Ма ланчук, дружини совєтського вельможі, що хотіла собі придбати науковий ступінь. У 1966 р. Савина Сидорович вийшла на пенсію. Мало знаємо про останні роки її життя. Це напевне, що вона дальше досліджувала і — мандрувала. Аж поки не наспіла вістка, що 25 листопада 1972 р. її не стало. Завдяки Савині Сидорович українська етногра фічна наука збагатилась цінними працями. А в рядах учителів можна зарахувати її до найкращих, що їх виростила українська земля. Л. Б. НАШЕ ЖИТТЯ, ГРУДЕНЬ 1977 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
