Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ВЧИТЕЛЬКА І ДОСЛІДНИЦЯ (У 5-лІття смерти Савини Садович) Я пізнала Савину Сидорович, коли вона була вже зрілою жінкою. Висока, виспортована постать, пра вильні риси обличчя при здоровому кольорі лиця, привітна усмішка з підкресленням легкого гумору у розмові. її злегка примуржені очі немов оцінювали людину. Відчувалась певність себе в рухах і вис ловах. Її скромне вбрання підкреслювало діловість зустрічі і розмови. Сказати б — справжня вчителька з вигляду і покликання! Можливо, що довголітнє вчителювання поклало на неї свій відпечаток. Своє знання вона розуміла і до нього довго й уважно готувалась. Але чи це було її справжнє покликання — не можу сказати. Бо в її житті виявилось пізніш інше замилування. І це влас не хочеться тут вияснити й обговорити. Савина Сидорович походила з Поділля. Вона на родилася 5 травня 1895 р. в Монастирищах на Терно пільщині. Її батько був церковний маляр, невідомо якого походження й освіти. Це його знання могло мати певний вплив на дітей (у Савини ще були сестри,) а може й передалося щось із того в спад щині їм. Найбільш важливе те, що дівчата змагали до освіти й батьки підтримували їх у тому. У 1914 р. Са вина закінчила вчительський семінар у Львові. Час її навчання у семінарі — це бурхливий ріст організацій молоді. Найперше це був самоосвітній гурток, що був тоді при всіх майже середніх школах, їх згуртувалось у ньому 8-9 дівчат-семінаристок, а Савина стала їх провідницею. Восени 1911 р. засну вався тайний Пласт. Знов бачимо Савину між перши ми 6 пластунками. її товаришка-пластунка Ганна Дмитерко живо описує предмети пластової науки, що вони проходили. Пластова молодь тоді добре піз нала Кривчицький ліс чи Чортівську скалу коло Вин ник, а нічні вправи завели їх одного разу аж до Ган- чар коло Давидова. В часі вакацій 1912 р. відбулися двонедільні вправи в горах, на Говерлі. Всіх учас ників було 14, між ними двоє дівчат. Згодом тайний Пласт став Легальним. Але молодь того часу мріяла вже про військовий вишкіл. Політична напруга віщувала можливість війни. Тому в тайній стрілецькій організації, що постала в 1912 р. гуртувалась молодь. Це були Січові Стрільці І при Студентській Громаді і Січові Стрільці II при ’’Січі". При тій другій формації створилась дівоча чета, що нараховувала біля ЗО членів. У 1914 р. на крайовому здвизі Січей і Соколів виступила вона у поході у стрі лецьких одностроях. Вибух війни 1914 р. перемінив підготову на акцію. Це сталося в вакаційному часі, коли Савина перебувала у своїх батьків. Лявіною перекотилась російська армія по Поділлі й відтяла Савину від свого гурта. Та не на довго. Бо вже в 1915 р. успішна австрійська контрофензива звільнює більшу части ну Галичини, але й здобуває доступ на Волинь, що була відтягла дотепер сокальським кордоном. В тій наступальній дії відзначили себе Українські Січові Стрільці. І коли тільки закріпились на Волині — зра зу подумали про заснування українських шкіл. Оті українські школи — це ще одна світла сторінка діяльности УСС-ів. Українському населен ню, що цілі століття не знало своєї школи й навіть не могло зватись своїм найменням — тут чужа окупа ційна армія (так воно виглядало) дала такий подару нок. До співпраці при тому ділі станули вчительки- українки. Вже в 1915 р. знайшлась між ними Савина Сидорович. В самих початкових етапах тієї роботи були великі труднощі. Бракувало приміщення, шкіль ного устаткування, а що вже говорити про підручни ки, папір і крейду! Тут відразу виявився організацій ний хист Савини. Вона вміла випрятати приміщення, заохотити батьків до допомоги, перебороти їх недо вір’я, притягнути дітвору. її педагогічні здібності бу ли не менші. Незабаром вона, одна з молодших учи тельок, стала директоркою школи в Володимирі Во линському. Звідтіля розходились організаційні нит ки до одноклясівок в Острівку й Устєлузі. Савина вміла підтримати й заохотити вчительок, що ля кались труднощів у тих малих сільських школах. Потім настав листопад 1918 p., що потряс усім населенням галицької землі. Не знаю, де і як пере жила це Савина. Та отрясшись із цього удару, що його нанесла нова окупація, вона станула скоро до свого звання — стала вчителювати. Незабаром їй усміхнулося щастя, бо й справді в нашій тодішній дійсності це можна щастям назвати. Вона дістала змогу завершити спеціяльну освіту. У Варшаві пра цював тоді гарно поставлений Інститут Приклад ного Мистецтва, офіційно названий Інститутом Руч них Робіт. Сюди могли поступати лиш талановиті одиниці і це власно свідчить про обдарування Са вини. А що українкам дуже трудно було дістатись ту ди, то це власне й треба назвати щасливим збігом об ставин. Закінчивши дворічне навчання в тому Інсти туті Савина повернулась до Львова. Тепер вона вже працювала по своїй спеціяльності, себто вчила руч них робіт у семінарі СС Василіянок і в польському державному семінарі Здається цілком природним явищем, що обдарована мистецьким хистом учителька присвя тила свою увагу українському народньому мистец тву. Про те могли б розказувати її учениці в Семінарі СС Василіянок, яким вона це старалась передати. Та й під час своїй вакацій них мандрівок вона вивчала вишивки і тканин різних околиць. Не думалось їй тоді, що це своє знання вона зможе колись в більш досконалій формі використати. Була в Савини Сидорович ще одна велика прис трасть. Вона дуже любила гірську природу. Нічні виправи й марші в околиці Львова — це був лиш початок її пізніших мандрівок. Кожні вакації вона ви користовувала на те, щоб пізнати іншу закутину української землі. При тому не любила самоти. Завжди в якомусь гурті, а найчастіше серед молоді. Там де був вишкільний табір чи плянувалась якась мандрівка — можна було її зустріти. 12 НАШЕ ЖИТТЯ, ГРУДЕНЬ 1977 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
