Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ОЙ КОЛИСАЛА, Ой КОЛИСАЛА ДИТИНУ МАЛЕНЬКУЮ Ой колисала, ой колисала дитину маленькую, Ой урвала я, ой урвала я поворозку тоненькую. Ой не жаль мені, ой не жаль мені поворозки тоненької, Ой лишень мені, ой лишень мені жаль дитинки маленької. Бо колисочка, поворозочка з крутого деревечка, Дитинка мала, дитинка мала матінці від сердечка. Бо колисочку, поворозочку за день, за два збудую, Дитинку малую, дитинку малую за рік не вигодую. Бо колисочка, поворозочка і ще другая буде, Дитинка умре, дитинка умре, другої вже не буде. ВСЕОБІЙМАЮ ЧА МАТЕРИНСЬКА Л Ю Б О В Місяць травень присвячений матері. У церквах він при свячений Матері Божій. У щовечірних відправах віруючі не тільки віддають їй честь, вони приносять до Неї свої турбо ти, складають свої скарги та прохання, визнають слабості. Про материнську любов написано поезії, вона є темою безлічі оповідань, новель, спогадів. їй присвячують свою увагу філософи, лікарі, психологи. А все таки не все про неї сказано і все ще можна говорити про неї по-новому: про II силу, вирозумілість, посвяту. Українська мати обтяжена ще додатковими терпін нями. Вона ж бо супроводить своїх синів і дочок у світ, де йде боротьба за існування не тільки особи, але й спіль ноти. Історія українських матерей записана кров’ю і сльо зами. Але ж їй завдячуємо, що існуємо, не тільки фізично, як одиниці, але теж як спільнота, як нарід. Вона, її любов не один раз і не одного завернула з до роги зла, спрямувала до ясної цілі, піддержала у важких хвилинах. У книжці "Харків, Харків...”* Олександер Семененко в розділі "У Києві — в тюрмах” пише: "В кін ц і січня 1938 р о к у мене знову а р еш тувал ися л е ж а в дома хворий на анґіну і і з перев’язаним горлом по прощ ався з мамою, М а р ією Р ом анівною і б а т ь к о м о п 'я т ій го д и н і ночі. Карцер — м одерний кам 'яний міш ок, спеціяльно збудований у цьому прим іщ енні, де був колись ін с т и т у т благо ро дн их дівиць. Т у т немає л іж к а , немає с т о л а , с т іл ь ц ів , немає вікон. Я поклав сидора* під го ло ву і заснув на цегляній долівці. У с н і я відчував п р и с у т н іс т ь мами, Ті с и н і очі, т і великі очі, що колись під н іж н и м и дугам и брів і в рямцях м 'якого чор н о го волосся с в іт и л и мені з а в ж д и . Тепер вони були т я ж к о сумні, т е п е р вона була сива. У київсько м у карцері, під в а р т о ю орденоносців, без н а д ії на цей раз в и й т и ж и в и м , я бачив м а т ір . Не було вчинків, не було д ії в т о м у сні. З н е д о с я ж н и х глибин п ід свідо м о го в цю переломову ніч піднялося т е , щ о лю д и не в м ію т ь с к а з а т и св о єю б ід н о ю мовою, хоч воно на й ва ж л ивіш е, найбільш е з т о г о , що вони м а ю т ь на цьому с в іт і. Я го во р и в незвичайні слова. Я го во р и в ніколи не сказані моїм и у с т а м и слова л ю б о ви і н іж н о с т и . Все, що не було сказане, коли т и х и й хлопчик т а к боявся в т р а т и т и сво ю маму, як вона була хвора, що не с к а зав ш о р с т к и й , колю чий ю нак, коли гір к о й мовчки ж а л ів маму за кривди ж и т т я , т е п е р го во ри в син на своєм у м у ж е с ь к о м у сор око во м у р о ц і т я ж к о ї т ю р е м н о ї но чі увісні. Я не покличу н ік о го т л у м а ч и т и т о й сон. Знаю, що в т у ніч н е с т е р п н е м а те р и н е го р ю ва н н я т а м у Харкові прорвалося до мене і зродило т о й сон. Ін ш і м а т е р і з р о з у м ію т ь мене, їм м о ж н а р о з к а з а ти про мій сон у карцері К и їв с ь к о ї в н у т р іш н ь о ї т ю р м и ." * ’’Сидір” — арештантський лантух з речами. Олександер Семененко: Харків, Харків — Вид. Сучасність. 1976 Наша обкладинка: Караффа К о р б у т . "На панщ ині пш ен иц ю ж а л а ". Л ін о р и т 1968 р. Our cover — Karaffa K o rb u t — M other & c h ild НАШЕ ЖИТТЯ, ТРАВЕНЬ 1977 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
