Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПСАЛОМ ДАВИДОВИЙ ТАРАС ШЕВЧЕНКО Блаженний муж на лукаву Не вступає раду, І не стане на путь злого, І з лютим на сяде. А в законі господньом у Серце його й воля Навчається; і стане він — Як на добрім полі Над водою посадж ене Дерево зеленіє, Плодом вкрите. Так і муж той В д о б р і своїм спіє. А Лукавих,нечестивих І сл ід пропадає, — Як той попіл, над зем лею Вітер розмахає, І не встануть з праведними Злії з домовини. Діла д обр и х обновляться, Діла злих загинуть. Минають дні, минають ночі, Минає літо. Шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи, сер ц е спить, І все заснуло, і не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь, Бо вже не плачу й не сміюсь... Д оле, д е ти! Д оле, д е ти? Нема ніякої; Коли д о б р о ї жаль, Боже, То дай злої, злої! Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись. А дай жити, серцем жити і л ю дей любити, А коли ні... то проклинать І світ запалити! Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше — спати, спати, І спати на волі — І заснути навік-віки, І сл ід у не кинуть Ніякого, однаково, Чи жив, чи загинув! Д оле, д е ти, д о л е, д е ти? Нема ніякої! Коли д о б р о ї жаль, Боже, То дай злої! злої! 21 декабря 1845, Вьюниица ТЕ, ЩО ДІЛИТЬ, І ТЕ, ЩО ЄДНАЄ І не оглянулись ми, як уже надійшов березен ь, який замикає перше чвертьріччя. Тількищо ми святкували Різдво, а вже маємо піст, який приготовляє нас д о Великодня. Цього року святкуємо всі одночасно, не б у д е різниці між старо-і новокалендарниками. Коли думати, як ті два "календарі" та й різні інші причи ни ділять нас на ворогуючі групи, партії, комітети тощо, то стає якось невесело на душі. Бувають же народи й держави, які складаються з л ю дей різних переконань, про шарків, віровизнань, але ці різниці не спричинюють взаємної ворожнечі, ненависти чи антипатії. Те, що їх лучить в одне, сильніше від того, що їх ділить. В ім’я того спільного лю ди крайно різних поглядів уміють діяти плече об плече для спільної цілі. У нас говориться і пишеться багато про єдність; ми навіть молимося "Боже, нам єдність подай”. Молимося, але, хоч і з допом огою Бога, вона не може прийти ззовні, як якийсь дар, б е з нашої участи. Вона ж б о залежить від нас самих. Кожний, або майже кожний з нас, коли говорить про єдність, про з ’єднання, то уявляє собі це так, що всі інші пристануть д о нього, о б ’єднаю ться під його прапором, від кинуть свої переконання і приймуть його. Кожний вірить у свою правду, довкола якої повинні всі згуртуватися. Переконання, світогляди, партійні ідеології повинні і можуть нас різнити, але не р о з’єднувати. У нас для од н ієї конкретної мети дію ть різні групи та навіть змагаються одна з одною , а коли б, відкинувши групові амбіції і не думаючи про різниці, діяли разом, то й висліди були б кращі. Взаємна толеранція — це прикмета, якої нам бракує. Замість підкреслювати те, що нас єдн ає, ми роздуваєм о кожну дрібну різницю. Що гірше, ми не тільки не визнаємо права на власну думку кожному, але включаємося емоційно і починаємо ненавидіти того чи тих, які думають інакше. Ставимося д о них з більшою ворожістю, ніж д о явних, небезпечних для нас зовнішніх ворогів. У взаєминах угрупувань, у критиці та й узагалі в суспільній праці повинен обов’язувати якийсь кодекс д о б р о ї поведінки, те, що ми в приватних відносинах нази ваємо "добрим тоном”, правилами д о б р о г о виховання. Такі правила повинні б обов’язувати взагалі в суспільній праці. Дуже часто при дискусіях, на зібраннях чи нарадах поведінка присутніх далека від д о б р о го виховання. П ереби вання окликами промов чи дискусій, навіть жести чи міни, якими виявляємо невдоволення чи легковаження інших, це все часті явища. Факт, що хтось має інші переконання чи висловлює опінії, які нам не подобаю ться, не д а є нам права проявляти своє невдоволення, легковаження чи навіть антипатію злобними заввагами чи жестами. Придався б правильник д о б р о ї поведінки у суспільній співпраці, в якому першою вимогою була б пошана для др угої людини. Уже не раз в нашій історії траплялося таке, що брак єдности був причиною нашої поразки. Це ствердж уєм о і далі поступаємо так само. Головним видається вміти від різнити справи меншої і більшої ваги, не перебільшувати того, що р о з’єдн ує, а скріпляти те, що нас єд н а є в ім’я о д н ієї нашої спільної мети. На обкладинці: Т. Шевченко. Портрет Г. І. Закревської. Полотно, олія. 1843. Our cover: Т. Shevchenko. Portrait of A I. Zakrewska. Oil on canvas. 1843 НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1977 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
