Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
вважали природно-моральним сотворінням, або йому надавали більш неґативних рис. Гебрейці вважали зайця ’’нечистим” У середньовіччі він стався алегоричною істотою, яка символізувала проми нання або вірного і пильного слугу. Його зображення знаходиться на багатьох саркофагах того часу. В переконанні китайців заяць міг передбачувати майбутнє (авґур). Вони вірили, що заяць живе на місяці. У християнській символіці безборонний заяць означає людину, яка вірить в своє спасіння завдяки Христові. В іконографії білий заяць часом знахо диться біля ніг Марії, як доказ її перемоги над пристрастями. Колись могутній бог-заяць, а тепер трусливий зайчик-побігайчик... Впродовж віків така сама доля зустріла не одну традицію. Згадати б лише традицію київських керамічних писанок, так славних на цілу Европу в Х-ХІІ ст. (гл. стаття С. Ґели в ч. 4 ’’Нашого Життя” — квітень 1974 p.). Тому в цьому святочному часі, переходячи біля вітрин, подивімся більш ласкавим оком на того шоколядового зайця, що в якійсь мірі є також частиною наших традицій. Докінчення ВІДГУКИ немічних, своїх найближчих відсилаємо до відповідних заведень, коштом не малих оплат, бо їм там, мовляв, ліпше. В дійсності робимо це для усунення невигод з хати. Самозрозуміло, що ми, а за нами і наші діти не мають приємности ходити на молитву до старих, запорошених, немодних, невигідних церков. Будова нових, модерно улаштованих церков коштує гроші. Для осягнення цілі, про відники церковні звертаються до громади, яка живе в матеріялістичному оточенні. Доводиться апелювати до най- ширшого кола "ідеалістів”, яким імпонує розголос їх жертвувань. Через те є ’’звіти”, "списки жертводавців”, усні і письмові "похвали" і тим подібні "ковертки” ОХ — Гамілтон, Канада. ЗАЙЧИК ГАГІЛКА А нікуди зайчику ані виглянути, А нікуди зайчику ані вискочити. Зайчику, да за ушеньки. Зайчику, да за пліченьки. Зайчику, в сінця-колінця. Зайчику, в м’ятки, в п’ятки. Зайчику, в скочки, в бочки, Скочком, бочком перевернися, За городи, за турецькі, За причепи, за німецькі, Ой там, зайчику, скачи добре, Ой там зайчику веселися; На дівчину оглянися, обернися, Котра люба, котра мила, обнімися. Докінчення КАЛЕЙДОСКОП КАНАДА • Вінніпеґ. У січні 1977 в Осередку української культури і освіти відбулася виставка молодої мист- кині Дарії Мудрої. Виставлено 42 картини, виконані олією та олійним пастелем, ЗО рисунків олівцем і чорнилом та п’ять скульптур, які відтворюють народ ні типи. • Вінніпеґ. 22.11.1977 відбувся у програмі Вечірнього Інституту, при відділі Доповнюючої освіти Манітоб- ського університету, одноденний семінар на тему "Українське народне мистецтво в теорії і практиці” Семінаром проводила Орися Пащак Трач, відома із своїх статтей на тему українського народиього мис тецтва в канадській англомовній пресі. — А може воно йому, це барахло, ще потрібне? — Господи! Та навіщо? — зала мала руки дружина. — Ну, я розумію, що цінніші книги, комплекти журна лів, треба перевезти, чи здати в якусь бібліотеку, чи що... Але все оте пожов кле папір’я, гори вирізків, писульок, — навіщо йому це здалося, коли він це використає чи простудіює, якщо йому вже сімдесятка стукнула? То я вчора не втерпіла і сказала йому правду до очей: "Слухай, Осипе, на тебе треба совєтів, большевиків, щоб тебе так перепудили, як тоді, в 1944-му році, пригадуєш? Тоді ти відрікся прекрас ної бібліотеки, архіву, навіть власних творів не вспів захопити, а з одним рюкзачком на плечах дремнув до Кра кова!” То він за те тяжко образився, загнівався, і від учора до мене не гово рить! Та й мені тепер його жаль і шкода, як кожної хворої людини, а тим більше — рідного чоловіка. . Папероманія Під час відкриття нової домівки Літературно-Мистецького Клюбу в Нью-Йорку дружина знаного пись менника й журналіста, жалувалася що чоловік її занедужав на поважну й не безпечну недугу — "папероманію". З тієї причини він не міг прибути до Клюбу, щоб відсвяткувати разом з дру зями христини нового даху над голо вою. Я залишила його вдома ніби якогось покутника чи відлюдка, розчарованого та огірченого до всього світу і людей, навіть до найближчої родини! Сидить, ото, на підлозі, заку таний у халат та облитий рясним потом, обкладений довкола вирізками з газет, фотознятками, записками, ста рими газетами й журналами, з яких уже порохно сиплеться, та розтерза ний душевно, немов Гамлет, заходить в голову, що з того всього добра вики нути на сміття, а що залишити... — А чому викидати на сміття? — спитали клюбові друзі. — Та в тому то і біда, що нам треба на днях перебратися на нову квар тиру, — затужила дружина письмен ника. — А ще гірша біда, що ми переїжджаємо з більшого мешкання до меншого, і чи ти хочеш, чи не хочеш, мусиш щось ліквідувати! То мій чоловічок зліквідував би і з легким серцем викинув би на вулицю і меблі, і посуд, і килими, тільки, борони Боже, доторкатися його архіву, — як він називає те все барахло, що нагрома дилося за двадцять років часу по шухлядах, та під ліжками, та по всіх кутках!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
