Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ,СВОБОДА, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Слова "незалежність”, с в о б о д а ” чуємо і вживаємо часто. Не тільки у пов’язанні з іменами батьківщини, народу, яких незалежність і св обода це найвищі, освячені кров’ю цілі. Для їх осягнення, задержання, оборони, сини цих спільнот посвячують не тільки труд свого життя, але й сам е життя. Але говориться і пишеться про незалежність і св о б о д у людини, про звільнення невільників, панщизняних кріпаків, а теж про звільнення і незалежність жінки. Вправді в цьому останньому випадку частіше, а бо рівночасно вживається слово рівноправність побіч незалежности. Саме ж б о за рівність п ер ед правом боролися наші, не то вже що мами, але й бабуні чи прабабуні. Цей рух ем ансипації має свої давні традиції, переходив різні еволюції залеж но від країни і від різних с о ц іа л ь н и х правних чи політичних, а теж звичає вих обставин. Залишив він свої сліди на суспільній ситуації жінок. Сьогодні ми, у другій половині XX століття, навіть не усвідом лю єм о собі скільки завдячуємо "суфражисткам”, які діяли на переломі двох останніх століть. До їхніх знімків приглядаємося інколи з поблажливою усмішкою несвідомі того, що б е з їхніх змагань ми не могли б студіювати, а навіть у щ оденному житті були б зв’язані тисячами різних ограничень. Одиноким життєвим шляхом, єд и н о ю ціллю дівчини було найти чоловіка. В більшості навіть не вийти за між, а бути відданою . Очевидно правна ситуація жінок не була і не є однакова у цілому світі. Про те писала Марта Тарнавська в "Нашому Житті” ч. 10 — 1973, чч. 1, 2 — 1974 р. Правна ситуація жінки в Америці не Гарантує їй повної рівности. Тож нічого див ного, що в останньому десятиріччі постав новий рух за ’’визволення” жінки. Наші жінки старшого покоління, які привикли були д о рівности п ер ед правом, яке все таки існу вало уже д о 2-ої світової війни в європейських країнах, від носяться д о цього руху, з упередженням, тим більше, що він приймає не раз досить драстичні ф орм и та вульгаризує цілі цього руху. Молодші жінки не знають багато про жіночий рух, а особливо про український жіночий рух д о 2- ої світової війни і уявляють собі, що це вони перші почали цей рух за права жінки. Цієї теми торкаємося тільки у сьогоднішній статті, не вичерпуючи її ані не виясняючи вповні. Постараємося повернутися д о неї у наступних числах. Тут ідеться нам тільки про сам е поняття вільної людини, вільної, незалеж ної жінки. Еріх Фром, соціолог і психолог каже, що осягнення свободи потягає за с о б о ю свідомість відповідальности за своє життя, свої вчинки. Сама св обода б е з цієї відповідаль ности це неповний об р а з людини. Може в тому полягає тепер нещастя неґрів, що, звільнивши їх з неволі, коли за них хтось рішав, ними кермував, їхні провідники не виро били у них почуття відповідальности за своє життя, свою сім ’ю, своє поступування. Коли жінка боролася за свою свободу, то на те і для того, щоб стати повноцінною лю диною , тобто лю диною , яка несе відповідальність за свої вчинки, яка вибирає сп осіб свого поступування, своєї дії. Інколи, можливо, вигідніше і легше було б коли б хтось за нас брав відповідальність. Навіть у випадку невдачі можна б на когось скинути вину. Тож хто хоче бути незалежним, свобідним, він зд о б у в а є не тільки привілей, він б ер е на с е б е тягар відповідальности. Можливо, що свобідна воля це найвищий, але й найтяжчий дар Пана Бога. Він робить з людини повноцінну істоту, але з цією гідністю зв’язаний тягар відповідальности за те що вона зробить зі своїм життям. Треба підкреслити, що звичаєво, з різних причин, українська жінка не мала у сімейному житті такої підрядної ролі як в інших народів. Це знаменито зоб р а ж у є Леся Українка у своїй драмі "Бояриня”. У нас навіть вживалося слово одружуватися замість виходити заміж, що вже говорить про певне взаємне зо б о в ’язання. Сучасна м олода жінка є незалежна, бо це її воля рішає, чи виходить вона заміж і за кого. Очевидно своє рішення спирає вона на почуваннях любови. Але ж правдива, зріла любов це не хвилеве захоплення, воно в’яжеться з почут тям відповідальности вже не лиш за с е б е , але і за другу людину. Не в тому сенсі, щоб її підкорити, нею кермувати, це ж б о скривлений обр аз любови. Відповідальність за другу, кохану о со б у це турбота за її духовий зріст, розвиток її особовости, сприяння її зусиллям проявити с е б е назовні. Рівність це не однаковість. Давно уже минули ті часи, коли жінки, які змагалися за рівність і незалежність, старалися уподібнювати с е б е навіть зовнішньо д о чоло віків. Тепер вони залюбки підкреслюють свої жіночі прикмети, свою жіночість. Але ж це не уявлення "жіно- чости" як якоїсь незрілої, безвідповідальної грайливости. Подружжя це взаємне зо б о в ’язання, отже і спільна від повідальність так за свою чи свого дружину, як і за всю сім ’ю. Хто говорить про якусь іншу "незалежність” жінки в сімейному житті, цей не д ум ає про жінку як про повноцін ну, зрілу, свідому своєї відповідальности людину. Закладаючи сім ’ю, відповідальність приймають на с е б е о б о є. Як рівні партнери вони повинні розділяти свої завдан ня, спільно працювати з таким поділом, який найбільш відповідає їхнім здібностям , спроможностям, та який найбільш доцільний для цілої сім ’ї. Обсервуючи сьогодніш ню м олодь подивляючи її і боліючи за неї, приходить на думку, що у сучасному вихованні дітей батьки у надмірній турботі за д ітей , у пере більшеному піклуванні не кладуть якраз натиску на вироблення почуття відповідальности не тільки за с е б е , але за своїх близьких. Таке почуття повинно бути притаманне не тільки дівчатам, але й хлопцям. Бо, як уже сказано у п о д ружньому зв’язку о б о є беруть на с е б е відповідальність. А спихати, складати усю вину за розклад сьогодніш ньої сім ’ї на жінку і на її "незалежність” це не тільки кривдити її, але теж зменшувати вартість і ролю чоловіків і їхній вплив та й їхню відповідальність за дітей і всю сім ’ю. Зводити ролю чоловіків у сім ’ї д о того, який приносить д о д ом у гроші, це все таки трохи принизливе. Далеко більше принизливе німе поміч у домашній господарці яка будьтоби не личить чоловікам. У. Л. 2 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1977 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top