Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЗА НАМИ ШКІЛЬНИЙ РІК НІНА ГНАТЮК Кінець місяця червня, як і кожного року, позначився численними ’’ґрадуаціями”, від садочків починаючи, на університетах кінчаючи. Це не значить, що на цьому закінчила м олодь навчання, бож багато з них б ер е участь у літніх курсах в університетах. Українські наукові осер едки теж проголосили курси, про що своєчасно повідомляла що денна преса. Згадати б тут тільки курси в Гарвардському українському науковому центрі, Українському Вільному Університеті в Мюнхені, Українському Католицькому Університеті в Римі. Свою традицію має вже літній семінар Української Вільної Академії Наук, який відбувається в пансіоні "Карпатія” в Гантері. Усі ті курси мають різні корисні аспекти. Для м олоді це н асам перед можливість поглиблювати своє знання, особливо з ділянок української науки, історії, мови, культури. М олодь приїжджає з різних країн поселення і вона може порозуміватися зрозум іл ою для всіх мовою — рідною , українською. Є ще й товариські користі. У тих бо центрах знайомляться одні з одними розкинені по світі молодші і старші українці, можуть обмінюватися поглядами, думками, вирівнюючи ті різниці, які створюють відмінні умовини життя. Незалежно від того, як відносяться одні д о одних усі ті наукові центри, навіть як взаємно критикуються, всі вони, кожний по-своєму, виконують велику й корисну працю поборюю чи, інколи, величезні труднощі. При нагоді врочистих святкувань закінчення шкільного року, вбилися в пам’ять деякі цифри, які кричать на тривогу. Взяти б найближчу територіяльно д о редакції ’’Нашого Життя” школу св. Юра в Нью-Йорку. Рік за роком все мен шає число тих, які кінчають цю школу, а ще більш меншає кількість дітей, які д о неї записуються. Даймо слово цифрам: цей шкільний рік закінчило в садочку' 7 дітей, восьму клясу 36 дітей, а школу св. Юра 42 м олоді. Усі знаєм о, що у деяких країнах західнього світу натуральний приріст населення зменш ується. Але в нашому випадку є ще інші причини, чому маліє кількість дітей в українських школах. Батьки не посилають, не записують дітей д о українських шкіл. їхнє виправдання часто в тому, що живуть д а л е к о в ід ш коли. С п р авді м о л о д ш і п о д р у ж ж я переносяться подалі від наших осередків. Інколи причи ною є місце праці, але частіше кращі житлові умовини, довкілля тощо. Пізно тепер говорити про те,що українці могли були створити свої гарні і безпечні дільниці так, як це зробили частинно німці чи китайці. Справа т. зв. ґетто — тема окрема. Кожний вкладає в те слово свій зміст. Можна ствердити, що гірше ніж зосер ед ж ен н я в о д н ом у місці є психічне ґетто, яке відрізує лю дину від того, що діється в широкому світі. А загублення в світі, втрата свого ”я” своєї ідентичности, почуття внутрішнього осамітнення — це гір ше, ніж ’’ґетто” у значенні групового замешкання. Але треба говорити про ті умовини, в яких ми тепер перебуваємо. Буває, що лю ди повертаються д о давніх околиць замешкання, б о і ті дільниці міняють часто своє ХЛІБ Від скрипучих селянських підвід, Від серпа, що натер м озолі, Починається мій родовід, І призначення на землі. Хоч своє відспівала коса, Хоч д о схову закинуто ціп, Але вічними є краса Й золотіший о д золота сніп. Ні, витворюють хліб не метал, Не технічного віку дива. Від любови стебло розквіта, І л ю бов’ю рослина жива. І сьогодні точнісінько так, Як і в древні селянські віки, Починає свій зріст і смак З ер ен ц е із лю дсь к ої руки. Вінниця. Літературна Україна, 13 лютого 1973. обличчя. Але, коли вже хтось живе дал еко від школи і довозити туди дітей йому невигідно, або й д о р о го , то все таки є такі, які довозять. Вони свідомі того, що цей труд і витрати ’’оплатяться”. Не тільки йдеться тут про знання української мови, історії літератури, яке, ніде правди діти може бути різного рівня. Очевидно, про стан тих предметів навчання треба турбуватися. Але загальний рівень навчання в українських школах є дуж е добрий, у деяких випадках значно вищий від інших шкіл. Про це говорять ’’змагання” в поодиноких дисциплінах, у яких учні наших шкіл одерж ую ть нагороди і перші місця. Учні українських шкіл вирізняються в університетах, одерж ую ть стипендії, осягають високі ступні. Коли б була статистика а не тільки відірвані цифри, вона напевно вповні підтвердила б, що навчання в українських школах” оплачується”, бо д а є д о б р і наукові висліди. Є ще одна користь великої вартости. Це виховання. Не- українці посилають своїх дітей д о наших шкіл д у ж е часто із - за того, що вони спокійні за них, певні, що їхнє окруження в школі, опіка та методи а теж товариші не виведуть їх на вулицю. Очевидно, це не значить, що нема с е р ед , наших дітей випадків заломання, трагічних утеч з хати тощо. Але їх порівняно значно менше, ніж у інших середовищ ах. А треба брати д о уваги й те, що наші діти мають значно важчі проблеми, ніж пересічні американці. Вони мусять поєднати гармонійно у своїй психіці два світи, бо вони мають ті два стопити в один міцний, здоровий психічний світ, свідомий того, звідкіля він, але й того д е він живе. Помогти в тому на шим дітям — це о б о в ’язок усіх нас і він вартий труду навіть того, який зв’язаний із довож енням дітей з дальших околиць д о української школи. Наша обкладинка. Поворот з церкви. Шешори — Гуцульщина. Світлив Олександер Пежанський On the cover "Returning from Church" — Sheshory — Hutsul Region, photo by Alexander Pezansky НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1977 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
