Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Леся щасливо всміхнулася і помахала головою: так. Марія побувала в Києві не один раз, а двічі чи тричі, вона розповідала Лесі про це. Марія бачила старовинні київські Золоті Ворота. Вона бачила Печерську Лавру, що сотні років тому була великим центром мистецтва й письменства. Вона була навіть у катакомбах, у близьких скелях вздовж ріки, де вони хоронили людей, дуже давно. Тепер, може вже усоте, Леся прохала її розповісти про все те ще один раз. Марія зідхнула, але бувшої доброї вдачі, почала. "Це велике місто” сказала. "А хідники в його центрі переповнені людьми. На вулиці Хрещатик є велика департментова крамниця, з усім можливим крамом.” "Розкажи мені про ляльки,” кинула Леся. і Марія, знавши дуже добре, що та думала, чемно відповіла, "Там є ляльки різного роду. Одна, я прига дую, могла розплющувати й заплющувати очі.” Леся зідхнула. Вона ніколи не мала ляльки. Тепер, очевидно, коли їй пройшло одинадцять, вона була завелика вже на ляльку. Хоча... "Близько Золотих Воріт є дерево,” продовжува ла Марія, ”а в дереві гніздо круків". Вона затулила руками уха і похитала головою. "Ох, ти повинна почути їхнє крякання. Що за вереск!” Леся задивилася у простір. Як тітка Лідія приїде, вона, Леся, нарешті побачить всі чудеса Києва сама. І хто може знати, які добрі речі можуть ще там трапи тися? Дома, у наступних днях люди продовжували заходити по одному, по двох, прочитати листа й обговорити його, слово по слові. Часом фото тітки Лідії знімали зі стіни й подавали з рук до рук. Неза баром усі вже знали, що в неї колись був собака, та що його смішне ймення було Перець. Бабуня Катерина говорила кожному в містечку, хто тільки хотів слухати, що її кабальні карти перед бачили ("Не один раз, а тричі, подумайте!") що улюб лена гостя з-поза границі приїде сюди. Дехто був вражений тою дивною силою карт, дехто, як Лесина мама, тільки сміявся і називав це простим випадком. Кожний в містечку поділяв радість сім’ї і диво з приїздом тітки Лідії. Було так, наче б вона належала всім. Її тридневне перебування в Києві мало бути великим святом, немов Великдень або Різдво в ми нулому. Потім, одної днини, коли Леся повернулася зі школи, щось дивне трапилося. Коли вона увійшла до кухонної кімнати, вона знайшла її порожньою. Але, зі світлиці доходили голоси. Вона стояла і слухала й не могла дати віри своїм ухам. Там бо, з голосами мами й тата їй почувався голос Голови. "А чи маєте ви досить молока?", вона чула, як він запитував. Леся зирнула крізь відчинені двері до світлиці. Голова сидів на кріселку, його велике, плоске лице якось ніяково спаленіле від виразу доброї волі. Мама сиділа на краєчку канапи, а тато, курячи рідку в ньо го цигарку, сидів, схилений на стіл, де мама дер жала квіти. На його обличчі був цікавий вираз, в очах просвічувала наче б насмішка. Голова повторив запитання. Батько поволі випустив дим з цигарки, поки відповісти. "Я чув вас за першим разом" — він відка зав недбало, по-українському, і нагло, підносячи го лос, він сказав: ”1 що за такі ідіотські питання ви мо жете ставити тепер? Ви знаєте так само добре, як я, що я мусів продати корову, не маючи для неї корму, що не можна купити молока у приділі та що мої діти обходилися без нього — так само, як інші. Куди я маю йти по молоко? До Африки?" Лесине серце підстрибнуло зі страху. Вона зату лила рукою уста. Це, напевно, не був спосіб говори ти до влади. Воно було небезпечне! Що вони зроб лять з татом тепер? Чому він не міг поводитися, як дядько Володко? Продовження буде ПОДУМАЙТЕ ВІДГАДАЙТЕ ДОЗЕМНО 1. Один із видів ”гомо сапієнс’ ПОЗЕМНО 1. Кандидат до одруження 2. Жіноче ім’я 3. Потрібні для вишивання 4. Щасливе життя, мов - 5. Закоханий РОЗВ’ЯЗКА З ПОПЕРЕДНЬОГО ЧИСЛА НАШ Е ЖИТТЯ, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1977 25
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
