Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПРОЩАЄМО ІВАННУ БЕНЦАЛЬ (Слово голови СУА Іванни Рожанков- ської на похороні сл. п. Іванни Бен цаль) Сумний це обов’язок прощати в останню дорогу від імені Головної Управи почесну членку СУА Іванну Бенцаль. Наша організація скупа на похва ли і признання. За 52 роки існування СУА наділив почесним членством не багато більше як 10 членок, звичайно за довголітню, жертвенну, безкорисну працю для громади, за труд цілого життя. Однією з них була Покійна. Обірвалася нитка життя, Іванна Бенцаль відійшла у вічність і забрала з с о б о ю частинку історії української іміграції останніх десятиліть в Аме риці, яку вона, по своїй змозі, пома гала творити. Була вона активною в усіх ділянках громадського життя впродовж довгих років, як довго сягає пам’ять давньої і нової іміграції. У містах і містечках Америки згадає її з жалем не одна родина. Це ж вона була о дн ією з тих, які вітали теп лим, рідним словом тисячі скитальців, що причалювали по другій світовій вій ні д о берегів Америки. Її усміх і прияз не відношення ставало тим першим промінчиком надії для нових іміґран- тів, які у перших хвилинах перебуван ня на новій землі з острахом думали, що принесе завтрішній день. Вони, мабуть, не знали, що та сама жінка, яка з таким співчуттям гладила голів ки їхніх дітей, у повоєнні роки разом з іншими збирала, пакувала і висилала харчі та одяг д о Европи, щоб облег- шити їм таборові злидні. Іванна Бенцаль була громадською лю диною у повнім значенні цього слова. У неї було д о б р е, щире україн ське серце. Охоча д о праці, завжди по гідна і скромна. В СУА виконувала різ ні обов’язки, на всіх рівнях організації: у Відділі, в Окрузі, в Головній Управі. Коли відходила з якогось посту, вона не ображувалася, лише радо спів працювала зі своєю наступницею, слу жила порадою і досвідом . Коли почався р о з п о д іл між давньою і новою іміграцією, вона вміла знайти спільну мову з одними і другими — була часто звеном між тими, що не зуміли с е б е взаємно толерувати. Її громадська діяльність виникала з внутрішньої потреби, з почуття обов’язку супроти громади. Вона не хвалилася своїми заслугами, не д ом а галася почестей, а кожне вирізнення приймала з вдячністю та великим зворушенням. Була довголітньою спів робітницею покійної почесної голови СУА Олени Лотоцької, а її заслуги у розбудові нашої організації неоцінені й великі. Відійшла у вічність піонерка українського громадського життя в Америці. Її місця не б у д е кому засту пити. Усе членство СУА ділить свій біль з родиною Покійної, а ми прощаємо Її від усіх тих, які не мали можливости віддячитися їй і віддати останню прислугу, відпроваджуючи Її на віч ний спочинок. Коли б гунни в п’ятому сторіччі перемогли на Каталявнських полях римську армію, чи араби у восьмому столітті під Клермон-Ферран, чи монголи в XIII сторіччі продовжували свій переможний похід — історія і культура Европи виглядала б сьогодні може й інакше, але це не міняє нічого на наявному стані сучасности, ні на наших досягненнях в галузі культури, цивілізації, на наших моральних принци пах тощо. У цю скарбницю європейської культури й цивілізації, яку ми сьогодні називаємо західньою, дали й українці свій не абиякий вклад, крови й духа і тому ми маємо повне право говорити про вклад на шої нації в різні ділянки європейського життя. Коли ж ми звернемося до нашої теми — вкладу українських письменниць в скарбницю всесвітньої культури, то й тут треба сказати декілька слів про вклад жінок узагалі в культурне життя Заходу. До XIX сторіччя визначні жінки в історії захід- ньої культури були винятком. Щойно французька революція відкрила перед кращою половиною людства нові можливості, однак тривало ще сто кількадесят років, поки жінки здобули повну рівно правність, принаймні в західньому світі. Треба сказати, що якраз у цій боротьбі за еманципацію жінок саме цілий ряд письменниць здобули собі право ввійти в світову літературу. Поряд з тим жінки виступали в ролі пропаґаторів різних інших нових ідей. Гарієтт Бічер-Стоу, авторка ’’Хатини дядька Тома”, перша вказала на негритянське питання в Сполучених Штатах; Жорж Занд порушує у Франції справу жіночої рівноправности та різні з цим пов’яза ні соціяльні питання. Німкеня Анетта фон Дросде- Гюллсгофф по-мистецькому вказала в своїй новелі ”Ді Юденбухе” на жидівське питання. Літературний рівень творів цих жінок міг бути різний, а все ж таки, навіть не зважаючи на естетичну вартість їх творів, вони перейшли в загальну скарбницю світової літера тури тим, що порушували наболілі загального зна чення питання, звертали на них увагу й допомагали розв’язувати складні проблеми та тим спричинялися до прискорення розвитку культурного, мистецького, соціяльного, расового, релігійного життя, щоб вказа ти лише декілька ділянок. Тут у цьому контексті й треба згадати нашу письменницю Марка Вовчка, яка в ’’Народніх Оповіданнях” вказала на страхіття і несправедли вість кріпацтва та на душевну й моральну перевагу поневолених людей над їх поневолювачами. Звичайно, і перед Марією Вілінською-Маркович, як називалася справжнім іменем Марко Вовчок, порушувано питання кріпацтва на Сході Европи, але вона перша зуміла сягнути незвичайно глибоко в нутро людського нещастя українських селян і примусила всіх культурних людей жахнутися. Немає сумніву, що ’’Народні оповідання", які вперше видав Пантелеймон Куліш у грудні 1857-го року сприяли прискоренню скасування кріпацтва в російському царстві. 4 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛЮТИЙ 1977 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top