Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
"Хліб наш насушний дай нам сьогодні...” — ці слова Господньої молитви найкраще передають споконвічне значення і необхідність хліба в людському житті та пошану людини до цієї форми Божої опіки, яка дає людям силу й здоров’я та запевняє їм життя. А втім слово "хліб” не обмежується тільки до визна чення приготованого з зернового тіста печива — основної їжі людини (’’Коли хліб і вода, то нема голода” — каже народня пословиця), але воно поширило значно круг свого значення. ’’Хліб” означає, наприклад, усі колосові рослини, коли вони ще на пні ("хліба”), а також поживу взагалі в її різновидих формах, врешті вживається цього слова на означення матеріяльного прожитку людини взагалі. Від слова ’’хліб" пішли різні похідні вислови, які визначають життьові потреби людства — "працювати, заробляти на хліб” (тобто, на утримання), ’’дати хліб у руки” (тобто, запевнити людині змогу заробити на прожиток), "хлібо давець” (працедавець), "хлібоємець” (працеємець) тощо. Але на "хліб” у дослівному й у найширшому значенні людство від найдавніших часів дивилося не лише, як на засіб і форму поживи, що дає силу, здоров’я і життя. Вічний і циклічно повторюваний процес приготування хліба від посіву зерна, почерез його кільчення, проростання, доспі вання, жнива, возовицю, вимолот, переміл аж до при готування їстівного харчового продукту в діжі з замісом і випіком у хлібній печі, став для людини певним магічно- таємним явищем, яке людина перенесла й на містерію всього життєвого процесу. Через те з хлібом, як харчовим продуктом і засобом поживи, та з його символічним значенням, як прообразом життя взагалі, вже від непам’ятних часів зв’язують різні віру вання, обряди, звичаї, культи й магічно-містерійні дії. Збіжжя віддається під спеціяльну опіку богів, яких у християнську добу заступили святі (св. Петро, св. Юрій), посіви хорониться від стихійних нещасть різними закляттями, а збір плодів відбувається з базованим на народній релігії церемоніялом, щоб відігнати злі сили і щасливо зібрати урожай. Первісні поганські звичаї й церемоніяли заступлено християнськими елементами з народнім кольоритом та народньою мітологією. Досліди етнографів-фолкльористів показують не лише на часову давність культу хліба, але й на його простірну поширеність. Ернест Бурґштеллер у праці "Das Allerseelen Brot” ("Хліб на день померлих”, Лінц 1970), стверджує, що географічна метода етнографічних дослідів виказала, що вірування, обряди й магічно-містерійні дії та народньо- релігійні церемоніяли, зв’язані з культом хліба виходять далеко поза межі держав, народів, а навіть континентів і проявляються у ідентичній, або зближеній формі серед різних народів як у часі, так і в просторі. Автор подає, наприклад, що на теренах, заселених німецькою людністю "для наших пращурів хліб, як Божий дар прохарчування, був такою святістю, що коли його шматок, або кришка впали на землю, дітям наказували її збирати і на пере прошення прогріху цілувати”. Про вартість хліба, каже він, люди переконалися під час останньої світової війни. Проф. Степан Килимник у праці ’’Український рік у народніх звичаях” (1963, т. 5) підкреслює таке саме явище: "Хліб у Русі-Україні в давнину мав надзвичайну шану і вважався святим. Коли випадково впаде кусень хліба на землю, його піднімали набожно і цілували-перепрошували. Залишені кришки хліба господар згортав зі стола і вкидав у рот. Коли кусок хліба зіпсувався, його давали курям, худобі, або спалювали, ніколи не викидали”. Хліб раніше "ламали”, а коли в 19 столітті стали вживати ножа, то казали "краяти хліб”, а не "різати”. Коли хто необережно поводився з хлібом, його картали, що ’’ображає дар Божий”. Цьому культові святости-обожання хліба присвятила Олена Цегельська своє оповідання для молоді ’’Хліб — святий" ("Веселка”, 1962). За проф. Килимником, хліб вважався не лише символом святости, але й радости, щастя, здоров’я, багаства. Хлібом зустрічали новонароджене дитя, породіллю, з хлібом виряджали дитину до хресту, з хлібом ішли старости сватати дівчину, хлібом благословили батьки дітей до вінчання, під час весілля молодят вітали хлібом-короваєм і сіллю, а потім ставили на "посажний” стіл перед молодят коровай, уквітчаний калиною і квітами. Весільних гостей обдаровували шматками коровая. На всі свята випікався хліб з певними символами, зокрема у честь покійників. З хлібом хоронили померлих, починали оранку, посів, початок жнив ("зажинки”) і закінчення жнив (’обжинки”). З приготуванням почви під засів, засівом, жнивами й обжинками та звоженням урожаю до клунь зв’язані різні ритуали, в яких поруч інших елементів — релігійних, містичних, мітологічних, символічних, магічних — хліб відіграє основну ролю. З хлібом виряджали худобу на пашу і зустрічали її після повернення на зимівлю до дому. Хлібом-сіллю вітали гостей і цей звичай зберігся і практикується у нас досі. Згаданий етнограф-фолкльорист Е. Бурґштеллер під креслює, що обожання людьми хліба тепер послабло. Людина не боїться вже так стихійних нещасть, сарани чи іншого знищення засівів, бо індустріялізація хлібозаготівлі, модерні засоби комунікації і міжнародні торговельні взаємини запобігають можливості поголовного голоду (приклад: постачання зерном СРСР Америкою). Останні світові війни, революції, зріст цивілізації, перенаселення і вимітання цілих етнічних груп, філософічно-ідеологічні течії (матеріялізм, атеїзм, комунізм) змінили, спотворили, а то й знівечили давні звичаї, традиції й вірування. На думку Бурґштеллера, з розвитком технології змінилася й основна субстанція готування хліба — мука, через модерний переміл зерна, що заступив водні потокові млини, вітряки, жорна, через хемічні домішки і "процесування”. Але цей етнограф вважає, що в обрядовому печиві важливіше від субстанції (хоч нею обов’язково має бути зернова мука) є спосіб замісу, виробу, формування хліба (ручний) та його випік. Одначе найважливіший є духовий аспект — зв’язані з обрядовим печивом вірування, обряди, звичаї, церемонія, що їх передає традиція. Тому за всяку ціну треба від шукувати, збирати, описувати і зберігати цю традицію, бо з ходом часу вона з раніше поданих причин і умов може стати незрозумілою (як на це вказує проф. Килимник), а то й зовсім пропасти. Д о к ін ч е н н я на ст. 11 8 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛЮТИЙ 1977 Наш а о б к л а д и н к а м а р ія б а р а г у р а ’’ХЛІБ — СВЯТИЙ” (До конкурсу Українського Музею на обрядове печиво) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
