Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПЕРЕЙДЕНІ БАР’ЄРИ ГАЛЯ МАЗУРЕНКО Є три бар’єри: жінка, і чужинка і стара. Здобутий тяжко успіх зустрічала гнівно Людської заздрости і конкуренції мара. Й мені робилось нудно і противно, Мов шклянку оцету я випила до дна! Світові кризи, війни, безробіття, І невидимі привилеї "для своїх”... Дипломами хотіла я пробити Дорогу до "посади королів”. Пробила... й ось знова "не в сих не в тих”! Бар’єр четвертий? Мов зеленим милом Змиває спомини і запах від сосни. Летять листи, перекидаються мости, І як на зло, на срібно синіх крилах Лунає свист, — то свище проникливо З гір Корконош поліція кордонна: "Вам щастить...!" В моєї музи потрощило крила... Чи від дощу? Від бурі? Чи від сліз? Та рівно в північ Невідома Сила Вікно розбила й сталось неможливе! Я бачу в небі знов Чумацький Віз І музу на вечері в зір нічних... Спокійно радісна вона й без крил щаслива І небо зоряне до неї не мовчить. Чому ж по вулиці біжить і торохтить Ввесь в жовтому чернець-буддист з Тибету? Очі горять! Ніхто не крикне: "Цить!” Чого ти стукотиш? Які прикмети Побачив в Лондоні нащасний розум твій?" Навипередки мчить в далекий, рідний край, Як навіженний, зупинися, постривай! Так сходять з розуму, коли нема надій...” ПРИЙШЛА ОСІНЬ БАБУСЕНЬКА — НА НІЙ ПЛАХТА ЖОВТЮСЕНЬКА ( О С ІН Н І М ІР К У В А Н Н Я ) Початок вересня. Вулиці заповняються дітворою та молоддю, яка спішить до школи чи в університети. Та й дорослі повернулися з вакацій із здійсненими мріями, або з розчаруванням, залежно від того, як відповіла доля на їхні вакаційні пляни та мрії. Цікаво спостерігати, як відчувають різні люди хвилини виїзду і повернення з вакацій. Чи повернення до звичайно го дня, до праці і обов’язків переживають радісно, як при родне чергування відпочинку й праці, чи навпаки, свої професійні чи домашні зайняття вважають неприємним і важким життєвим тягарем. Багато різнородних причин складається на таке чи інше відношення до нашого щоденного життя. Тут грає ролю не тільки родинне, гармонійне життя, такі чи інші матеріяльні умовини, в яких доводиться жити, але передусім те, чи працюємо в такій ділянці, яка відповідає нашим зацікав ленням, здібностям, вмілостям та знанню. Але навіть коли працюємо для улюбленої цілі у вибраній нами ділянці важливими є теж відносини у праці, атмосфера, в якій дово диться перебувати майже половину нашого буття. Над тим небагато застанавляємося і не стараємося змінити те, що інколи затруює наші думки й почування. Коли співпраця спирається на взаємному довір’ї, при хильності та ввічливості, тоді не тільки ми почуваємося краще, але теж висліди праці набагато успішніші. Не тільки все йде скоріше й легше, але й самі працівники радо спішать до роботи, працюють краще, а й не бувають такі перевтомлені, як це буває в інших умовинах. Коли ж треба працювати серед неввічливих нетовариських людей, де брак довір’я створює настрій постійного підозріння, що той чи інший не працює віддано й чесно, а тільки так, щоб роботу "відбути”, тоді все не йде як треба і людина верта ється з праці надміру втомлена і знеохочена. Найновіші досліди соціологів та психологів виказали, що при системі нагляду, надто великої контролі, навіть фізично працюючі виконують свої завдання куди гірше ніж там, де працівників трактується з довір’ям і де вони працюють без постійного почування, що за ними хтось слідкує, провіряє та підштовхує. Довір’я викликає і збільшує почуття відповідальности за виконання своїх обов’язків, а на виробленні почуття відповідальности спирають тепер усю виховну систему педагоги та дослідники організації праці. Брак виробленого почуття відповідальности постає якраз з браку довір’я і буває причиною занедбань, а навіть проступків. Очевидно, не без значення буває відношення спів- товаришів праці. Ми часто не задумуємося над тим, чи нашою поведінкою не робимо прикрости іншим товаришам праці. Американці мають звичай "накладати” на у ста усмішку, коли вітають один одного. Нам видається це штучним, нещирим та й непотрібним. Коли ж призадума- тися над джерелом такого звичаю, то дійдемо до пере конання, що це був намір виявити свою прихильність іншій особі. Можемо не приймати звички того штучного усміху, але варто спробувати, чи милий усміх та добре слово не буде для нашого товариша праці підтримкою, може, скине з нього тягар смутку і перемінить поганий настрій у погідні- ший та веселіший. А добрий настрій буває заразливим і нам самим миліше працювати, коли біля нас буде погідне обличчя співробітника. Осінь — поріг нового сезону праці. Спробуймо змінити наставлення та настрій у місці нашої праці, а навіть серед домашніх обов’язків, бо це теж варстат праці. у. л. Наша Обкладинка. По сінокосах. ’’Попів верх" на Лемківщині. Світл. У. Любович Our Cover: A m ountain in Lemkivshchyna. Photo by U. Lubowych. НАШ Е ЖИТТЯ, ВЕРЕСЕНЬ 1977 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
