Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАРІЯ ГАЛУН БЛАК ТІТКА АМЕРИКА переклад Марії Струтинської П р о д о в ж е н н я M a rie H a lu n B lo c h : A u n t A m e ric a. N e w York: A th e n e urn 1963 C o p y rig h t 1963 b y M a rie H a lu n B loch Вжахнувшись, Леся пустилася бігти геть з хати. Але, тепер говорив Голова. З биттям серця вона зупинилася слухати. Голова не міг розуміти всього, що тато сказав, його бо тон був лагідний. "Ну, ну, не має потреби бути подразненим. Піди до комісаріяту. Я залишу там наказ, продати вам мо локо. А як у вас з м’ясом? Чи маєте досить?” Коли він обережно ступав вулицею, розм’яклою від весняної вологости, Лесині батьки стояли довго, дивлячись одне на одного. Потім, вони вибухнули веселим сміхом. Тато сміявся так дуже, що врешті мусів витерти очі від сліз. Леся стояла, видивившись на них, напівзаля- кана, не розуміючи, що все те значить. Тато вхопив Лесю й крутнув нею в повітрі дов кола себе. ’’Благословенна моя тітка Лідія” він викрикнув. ’’Завдяки її приїздові мої діти матимуть молоко!” Це був батьків спосіб дивитися на справи. Дядько Володко був би висловив думку, який дбайливий і великодушний був Голова. Цього вечора мама налила молока у великі горнятка, для Лесі та її сестрички. "Тіштеся ним, діти, поки можете,” сказала. Спочатку Леся пила молоко знехотя, наче б це було щось несмачне. Потім, разом з Анею, вона закінчила тим, що випила не одне, а два горнятка. Під час вечері тато й мама обговорювали пляни поїздки до Києва. Тому, що вони не могли дозволи ти собі на готель, вони мусітимуть повертатися до мів кожного вечора. Навіть дядько Володко не міг спромогтися на готель. Вирішили, що Аня не поїде з ними, тітка бо Софія наполягала, що вона залишиться дома один день і займеться дитиною. Мама, тато, і Леся, дядь ко Володко і Єлена поїдуть до Києва в суботу, пер шого дня приїзду тітки Лідії. Потім, наступного дня, мама залишиться вдома, щоб тітка Софія могла поїхати. Тато дістав дозвіл від управи фарми не явитися на працю. Тому, що навчання в школі відбувалося також в суботу, він написав до вчительки прохання виправ дати Лесину неприсутність. Тепер Леся почала направду рахувати дні. Вже було нарешті тільки три, потім два, потім тільки один день до великої події. Напередодні, перед тим, як лягали спати Леся вмивалася дуже дбайливо над мискою в кухні. Потім вона відклала свій найкращий светер, що надягався через голову і який вона носила при виїмкових ока- зіях. Частина його була блакитна, а горішня — біла, на краплювана блискучими металевими цятками. На жаль, деяки цятки повідпадали. Її найкраща полот няна суконка була трошки закоротка. Але мама випра ла її, вона виглядала свіжо. Мама навіть дозволила їй взяти її найкращі стрічки, ясно блакитні, з атласовим викінченням з одного боку. Цієї ночі Леся поверталася в постелі сюди й туди і не могла заснути. Чи й тітка Америка також думала про них тепер та про їхню зустріч завтра? Чи вона помітить Лесин блискітливий светер, її нові стрічки? Може й ні. Може тітка Америка має багато сукень, що блискотять цілі? Знову Леся думала, що тітка Лідія думатиме про них усіх. Одне було певне: їй сподобається дядько Во лодко. Коли тато це побачить, можливо, що він попро бує бути подібним до нього. Потім вона думала про Київ. Можливість бути в Києві, столиці України, була зворушлива, але й трохи лякала. Що, якби вона там загубилася? Ах, було так багато про що думати! Все ж, Леся нарешті заснула. Раз, серед ночі вона збудилася і прислухалася до літака, що летів десь угорі. ’’Може тітка Лідія є на тому літакові” вона неясно подумала. Тоді вона повернулася на інший бік і з приємним почуттям знову заснула. РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ ДО КИЄВА! Було ще темно другого ранку, як Леся та її бать ки йшли на майдан і дісталися до найранішого авто буса на Київ. Віз був наповнений людьми з містечка, що везли продукти своїх малих присадибних горо дів, щоб їх продати на базарі. Майже кожен держав на колінах кошик зимових яблук. Дядько Володко і Єлена, що прибули раніше, забезпечили їм три місця. Кожний посміхався зна чуще, як вони проходили між сидіннями. Поки вони чекали, щоб автобус рушив, Леся сиді ла у хмарах маріння. Вона не могла вирішити, котра з подій, що мали відбутися, була більш хвилююча: зустріти тітку з далекої Америки, чи вперше від відати Київ. Раптом радіо на майдані затрубіло: початок дня. Це означало, що була година шоста, і скоро вже автобус рушить в дорогу. Леся прокинулася, позіт- хнула і рівненько сіла на своєму сидінні. Вожата, 18 НАШЕ ЖИТТЯ, ВЕРЕСЕНЬ 1977 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
