Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
в ід ій ш л а ев генія м а ка р уш ка В Нью-Йорку, дня 6 липня відійшла у Вічність св. п. Евгенія Макарушка, заслужена громадська діячка на рід них землях, проживши 97 років гідного наслідування життя. Як молода дружина гімназійного вчителя, згодом директора Семінарії Рідної Школи у Львові др. Остапа Ма- карушки та мати п’ятьох дітей мала доволі занять та тур бот, але почуття обов’язку для української справи повело її до зорганізованого життя. Свою громадську працю почала в Кружку ім. Ганни Барвінок при Рідній Школі у Львові. Велику увагу посвятила Покійна кооперативі "Труд", в якій була головою Надзірної Ради протягом 25-ти літ. Св. п. Евгенія Макарушка була першою головою від новленої по війні жіночої організації, яка приняла назву Союзу Українок, та очолювала його протягом 4-х років, а опісля займала інші пости в головній управі, як теж голову вала у Філії СУ у Львові. Не обмежувала Покійна своєї праці до Союзу Українок, але коли заходила потреба створення нової інституції, ста вала до праці і так очолила комітет створення бурси для дівчат-ремісничок, яку відкрито в 1935 р. Теж політичне життя притягало Покійну, тому УНДО висунуло її кандидатуру у виборах до сойму в 1928 р. Одначе Союз Українок був усе центром її уваги, що членки головної управи надзвичайно цінили і в доказ поша ни та довір’я обирали її головою номінаційної комісії т. зв. комісії-матки на численних зборах. В 1931 р. зазнала Покійна велику втрату з причини передчасної смерти чоловіка. На короткий тільки час відій шла від громадськоої праці, бо коли в 1933 р. створено Діловий Комітет для переведення Світового Жіночого Кон гресу, Союз Українок звернувся до неї, щоби очолила його. Її наполеглива, повна посвяти праця у Комітеті завершила ся великим успіхом та заслужено припала їй честь дня 16 червня 1934 р. відкрити Перший Жіночий Конгрес у Стани- славові та поруч з головою Союзу Українок вже теж покій ною Міленою Рудницькою приймати похід українського зорганізованого жіноцтва. Українському жіноцтву повоєнних часів відома була постать Евгенії Макарушки. Її своєрідний такт та зрозумін ня викликали довір’я та загальну пошану. Сл. п. Є в генія з М у л и к ів М а к а р у ш к о в а The E u g en ia M u ly k — M a k a ru s h k a Похоронено Покійну на українському цвинтарі в Бавнд Бруку, де відбулися поминки, на яких прощали її Лідія Бу- рачинська — голова СФУЖО, згадуючи заслуги Покійної для Кооп. ’Труд", Ірина Шох від бувших співпрацівниць Союзу Українок у Львові., а Іван Костюк від Лісових Чортів та пластової братії. Залишила Покійна трьох синів Любомира, Богдана і Ярослава та дві дочки Ольгу Масюкевич і Ірину Пежан- ську, 11 внуків та 22 правнуків. Заслухавши історію життя Покійної та зворушливі спогади дочок та синів, о. С. Шевчук, закінчуючи поминки, сказав, що це не поминки, а реколекції, з яких молодше покоління повинно винести науку, що життя їхньої Бабуні і Прабабуні можна схарактеризувати так: "Вона була при кладом”. Хай буде їй Вічна Пам’ять! Христя Навроцька Д о к ін ч е н н я : З Г А Д У Ю Ч И Б. С А Л А Б А Н -Г Е Й Н З та конференціях, нарадах виховниць тощо. Її незвичайно цікаві виховні доповіді варто було б видати друком. Стали б вони допомогою для неодних батьків та виховників. Особливо цікавила її проблематика доростаючої молоді т. зв. підлітків. У січні 1976 року д-р Салабан переходить складну операцію пістряка. Хвороба приковує її до ліжка, але, користаючи з хвилевої поправи, виїжджає ще у вимріяну подорож до Італії під опікою свого чоловіка д-ра Генрі Г ейнза. 18 серпня 1976 року не стало її в живих. В останніх часах не бажала собі відвідин, не хотіла теж щоб, крім най ближчих, хтось брав участь у похороні. Досі теж згадую перебування в Її домі, куди запросила мене після складної операції ока на те, щоб у сердечній атмосфері та при дбайливому піклуванні я могла скоріше повернутися до здоров’я. Розказувала мені тоді Данка, що вже раніше після такої ж операції відпочивала в неї Її приятелька і, мабуть, родичка, пластова виховниця Цьопа Паліїв. Думаю, що в тому ж домі знаходило відпочинок, від- пруження, а теж і наснагу багато приятелів сл. п. Данки Салабан, і думаю, що є багато таких, які з вдячністю та любов’ю згадують цю назовні ділову й спокійну, а на ділі чутливу і вразливу приятельку, дорогу нам Данку Салабан. УЛЯНА ЛЮБОВИЧ На Панахиді прощала цю вельми заслужену громадян ку заступниця голови СУА Христя Навроцька від тих, що її знали колись і тих, що зараз згуртовані в Союзі Українок Америки. 14 НАШЕ ЖИТТЯ, ВЕРЕСЕНЬ 1977 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
