Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
кучих есеїв. На його думку, сучасна література наблизилася до журналістики — ще, як він виска- казався, Марсень Пруст "остаточно доконав” власти вий роман. Мої праці, тобто мої дві більші книжки, сперті на справжніх фактах і подіях. Тому я свою ’’Бурю над Львовом” бажала назвати репортажною повістю. Перша річ у книжці "Далеке зблизька” — це теж історично-документарна новеля про зустріч і кохання моїх батьків, що належали до двох ворожих собі світів: староруського традиціоналістичного та народовецького. Для написання цієї речі я спеціяль- но вивчала мову старорусинів з їхніх писань. Най ближче до окреслення моїх писань підійшов на моєму авторському вечорі у Філядельфії д-р Г. Лужницький, назвавши мене "письменницею україн ської автентичности”. Пит.: Перед другою світовою війною ви були активні в українському жіночому русі, правда? І редагували жіночі видання? Ми радо почули б кілька ваших думок про журнал, що його ви редагували, та про проблеми жіночого руху в Галичині у тих часах. А може ви схотіли б порівняти ’’Українку” з іншими жіночими виданнями, зокрема із тими, що появ ляються в наш час? Чи на вашу думку, жіночий рух виправдав себе? Від.: Один рік (1934) я редагувала жіночу сторін ку "Нового часу”, де була рубрика "Наші гутірки” на теми щоденного життя, з порадами в добрій поведін ці, тощо. А що це був рік першого Українського Жіно чого Конгресу в Станиславові, то у статтях доводи лося відбивати напади тих, хто призначував тоді жін ці тільки ролю дружини і матері. Ці обов’язки, значення родини взагалі, були теж у центрі зацікав лень нашого жіночого руху, але не єдиними, при переході багатьох ділянок з тісного родинного поля в дію суспільну. Задля цього змагалися й наші піонерки за кращу освіту для жінок. В роках 1937-39 я була редакторкою журналь чика "Українка”, місячника Союзу Українок. Я стара лася втримати його на культурному рівні. У статтях співробітниць і моїх власних були там приступно подані напрямні жіночого руху, був відділ порад з жіночого господарства, з гігієни, були легкі нариси, часом трохи гумору. Цікаво, що Наталена Королева присилала нам ... господарські інформації та поради. Порівнювати "Українку" з сучасними жіночими журналами (власне хіба з "Нашим Життям”, бо канадських я не читаю) — неможливо. Це був журналик для селянок на батьківщині — інші завдан ня, інші часи, інші читачі. Чи жіночий рух досяг намічених осягів? Якщо йдеться про український жіночий рух на наших зем лях, то можна сказати, що він себе виправдав: розбу див національно-громадську свідомість жіночих мас, влаштовуючи всякого роду курси, чудові Дні Се лянки, що показували жінкам їх власну силу. Журнал ’’Жінка” надавав широкого віддиху розсіяним по країні провідницям, давав синтезу проробленої і наміченої праці. Мав добрі статті про мистецтво, з яким знайомив жінок. Я певна в тому, що Союз Украї нок Америки проробляє на цьому чужому терені велику українську працю у різних ділянках. В одному має він більшу свободу: тут його журнал не може бути закритий владою, як це було у нас з обо ма журналами, а друге: тут ніхто з українців не висту пає проти зв’язків з міжнародніми жіночими органі заціями, як це було в нас, мовляв, "там скрізь сидять якщо не комуністки, то крайні лібералки.” Пит.: В час війни ви були співредактором літера турно-мистецького журналу ’’Наші дні”. Чи можете сказати щось про це видання? Від.: В умовах скупчення українських діячів культури з усіх наших земель (бо й тих, зі Сходу, що уникнули новітнього ясиру в глибині Росії) цей журнал міг прекрасно, вперше від років, показати осяги української духовости в минулому й сучас ному. Та це, очевидячки, не моя заслуга: все ж було її там трохи, зокрема у виборі авторів (поза поезією, що належала С. Гординському), в редагуванні текстів, а головно у верстанні, чи у т. зв. "ломці”. Ламати останнє число я їздила ще з Криниці, будучи вже в дорозі на захід. Пит.: Наші читачі з приємністю читають вашу найновішу працю — переклад повісти "Тітка Америка” Марії Галун Блак, що друкується в на шому журналі. Ви вже й давніше займалися перекла дами, правда? Чи можете сказати, які це були переклади, де вони були друковані? Від.: Переклади були завжди моїм улюбленим зайняттям. Не пам’ятаю вже, як довідався про мій перекладницький "талант” Дмитро Донцов, але я роки цілі перекладала на його запрошення до "Віс ника”. З авторів запам’ятався мені Панаїт Істраті, О’Флягерті, комедія, досить об’ємиста двох фран цузьких авторів, — решта позабувалася. Я перекла ла, крім цього першу книжку трилогії Ромена Роляна "Заворожена душа” і в часі т. зв. "українізації” пере дала цю "Аннету й Сильвію” на Радянську Україну. Вона була спрямована до видавництва "Рух”, але по ній і слід пропав. Пізніше я переклала ще майже пов ністю другу книжку цього ж циклу, "Мати й син”, Вона залишилася й пропала у Львові, разом із нашими книжками і картинами. Пит.: У вас є теж два драматичні твори — чи були вони колинебудь ставлені на сцені? Від.: Обидві речі були друковані: "Який чистий сніг” — у "Нашому Житті”, "Американка” вийшла окремою книжечкою. ’’Американка” мала щастя бути теж "виставленою” — двічі в Чікаґо, раз у Дітройті. Пит.: Я недавно наново читала вашу ’’Бурю над Львовом” та Вашу збірку оповідань "Помилка доктора Варецького”. Прийшло мені на думку, що ви вашою ’’Бурею” та вашим прегарним оповіданням ’’Передача” поставили свого роду пам’ятник всім цим нашим страдальним жінкам, що їх чоловіків забрали і закатували у тюрмах, подібно як це зробила росій ська поетка Анна Ахматова своїм циклем поезій "Реквієм”. ’’Реквієм”, як знаєте, вийшов окремим виданням у видавництві "Сучасність” в перекладі Бориса Олександрова і уривки з нього друкувалися теж і в нашому журналі. Ахматова говорить про страждання, таке яке й ви пережили в своєму житті, що "від такого горя гнуться гори, у річках тужавіє вода...” Скажіть, чи не була для вас "Буря над Льво вом”, тобто сам процес писання цієї повісти-ре- НАШЕ ЖИТТЯ, ВЕРЕСЕНЬ 1977 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
