Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Інтерв’ю з Марією Струтин- ською Дня 9 вересня 1977 року сповнилося 80 років життя Ма рії Струтинській — письменниці, журналістці, заслуженій діячці жіночого руху в Галичині. Марія Струтинська є автором повісти-репортажу ’’Буря над Львовом”, збірки оповідань ’’Помилка доктора Варецького”, драматичних творів ’’Американка” та ’’Який чистий сніг” та збірки авто біографічних матеріялів ’’Далеке зблизька”. Перед другою світовою війною Марія Струтинська була редактором жур налу ’’Українка”. В час німецької окупації Львова була спів редактором літературно-мистецького місячника ’’Наші дні”. В Америці від багатьох літ належить до редколегії журна лу ’’Нотатки з мистецтва”. Марія Струтинська народилася в містечку Долина, в Західній Україні, у родині о. Василя та Меланії з Радзикевичів Навроцьких. В 1922 році одружила ся із Михайлом Струтинським, літературним критиком і журналістом. Чоловік Марії Струтинської загинув ■/ совєт- ській в’язниці, разом із іншими в’язнями, що їх большевики, відступаючи перед німецькою армією в 1941 році, розстрі ляли. Пит.: Читачам нашого журналу, пані Маріє, дуже сподобався ваш літературний нарис ” Я — най менша”. В ньому стільки сердечного тепла і живого гумору! Він — автобіографічний, правда? Чи можете сказати кілька слів про ваше дитинство, ваших бать ків? Де і в яких школах ви вчилися? Від.: Так, мій нарис справді змальовує бачене дитячими очима моє дитинство. Знову ж ’’Молодий сад” (що теж включений у мою найновішу книжку ’’Далеке зблизька”) — це історія зустрічі й кохання моїх батьків. Як бачите з розповідей про моє дитин ство, мої батьки творили гармонійну пару. Батько був людиною широкого світогляду. Мати внесла в наше життя свою велику ’’пасію любови”. Тут приходить мені на думку одне завваження до недавно друкова них статтей Ольги Мак: при всій моїй безконечній любові до моєї чудової матері, я не думаю, що дітей треба виховувати у занадто великій чулості. Такі діти дістають потім, коли з’явиться нова дитина, а ще до того підросте старша гарна сестра, як було в мене, певний психічний ураз, що спиняє їх вияви самостій- ности. Кажу це тому, що Ви свій запит зв’язали ще з моїм навчанням, "де” і ’’коли”. Діставшись до школи ще перед шостим роком життя, я почувалася там дуже нещасливою здаля від мами, не виявляла нія кого зацікавлення наукою. Тому мій батько, хоч був великим прихильником освіти для жінок, не старався для мене інструкторів з гімназійних предметів, коли на це прийшов час, як про це подбав був для моєї старшої сестри, а віддав мене, по переїзді до Ста- ниславова, до німецької (зрештою дуже добре поставленої) ’’виділівки”, після якої я здала іспит до вчительської семінарії. Аж у Відні, куди ми виїхали напочатку війни 1914 року, я запрагнула вчитися в гімназії. Там прийняли мене до 6 . кляси, а латини я вчилася приспішеним темпом приватно. Вернувшись до Станиславова, я здала іспит зрілости в держав ній семінарії і це був кінець моєї формальної освіти. Окремо вчилася чужих модерних мов. Німецьку знала вже зі школи і з Відня, французьку вивчала кілька літ в реальній школі. У 1922 році, одружив Пит.: Що спонукало вас писати? Які були ваші перші літературні чи журналістичні спроби? Від.: Мій перший виступ у пресі, на жіночій сторінці ’’Діла”, що її редагувала Мілена Рудницька, це був переданий зміст книжки Віктора Марґеріта, присвяченої, головно, справі подружнього розводу. Досі запам’ятався один діялог: Мати каже дочці: ”Я мусіла пережити пекло, щоб ти не втратила батька”. Дочка: ” Чи ти думала, мамо, що пекло є добрим міс цем для виховування дітей?” Передала я коротко цікавий зміст цієї книжки есеїв, без коментарів, та все ж старенький о. Стефанович сказав раз на вулиці моєму чоловікові: ’’Дивився на небо, чи нема там яких знаків: жінка щотільки одружилася, а вже пише про розвід!” Ми з цього дуже сміялися. Писала я потім статтю про Наталю Кобринську, що йшла довшим підвалом у ’’Ділі”, теж писала до ’’Нового часу”, де ’’сміло без притомности” полемізувала з Михайлом Рудницьким, обороняючи творчість Катрі Гриневи- чевої, твори якої він тоді (у зв’язку з Конкурсом Това риства Письменників і Журналістів) гостро скритику- вав. За це дістала я навіть похвалу від Юрія Липи. Певне більше за мою сміливість, як за будьщо інше. Пит.: Л. Бурачинська, пишучи про вашу найнові шу книжку ’’Далеке зблизька” і роблячи підсумки вашої творчости (у ’’Свободі” ) твердить, що ви — передусім — журналістка. Яка ваша власна думка в цій справі? Від.: Я дозволю собі тут пригадати твердження Евгена Маланюка в одному з його останніх блис П и с ь м е н н и ц я М а р ія С т р у т и н с ь к а W riter - M a r i a S trutynska шись, я переїхала до Львова. Тут до нас заходив двічі в тиждень д-р Михайло Рудницький і ще одна його учениця. Ми читали уривки з якоїсь — не пам’ятаю вже — історії літератури, сильвети письменників, Вольтерового ’’Кандіда”. Бувала теж і на семінарах ф р а н ц узь ко ї мови У к р а їн с ь к о го Т айн о го Університету. Та знайомство з ’’великою літературою” , я завдячую величезній добірній бібліотеці мого чоловіка, а ще більше — йому самому, що — знав досконало західню, як і росій ську літературу. 10 НАШЕ ЖИТТЯ, ВЕРЕСЕНЬ 1977 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
