Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
мертвого поля? — так писав. У полі корчма. Там танцювали, мовчки і без музики. Серед танцюючих я йшла до нього. — Ти не танцюєш? — питав — Чи я мушу завжди танцювати? — збудився і чув ще із сонними дзвонами мій голос. Так писав. Йому колись снилося. Я побачила наяву. Горбки на місці розвалених хат. Мертве поле. А чи може бути щось страшніше від мертвого поля? Мене питають — чи не страшно ходити одній по цих, колись живих-солодких горах? Страшно, але тягне йти все далі. Видається, що за кожним горбом побачу щось нове, може, живе. Кожна стежка наче кличе йти далі, ще до верха, глянути що там, ще за цей закрут. Так можна мандрувати днями. Інколи, вже присмерком, збігаю, наче тікаючи від духів, з прискореним биттям серця у напрямі світел Команчі. Одного дня коли так мандрую, здалека куриться димарями із хат. їх кілька, невеличка оселя. Мені назустріч лайка собаки, яка викликає з хати госпо диню. Вибігають діти. Найменше держиться спідниці. Господар, видно, полуднував і виби рається косити. Трохи вагаючись, починають розмову. І раді, що хтось зайшов, і непевні — хто це і пощо? Живуть тут два роки — поселені десь з північних окраїн Польщі. Як подобається тут? Було б добре, але тяжко звикнути. Не вміють пояснити що тут для них дивне в цій околиці. Думаю — ’’духи села”, які гналися за мною від, розваленої оселі. — Чужі гори — кажуть — а ми з низин. Але звикнемо. А чому ж ця хата пусткою стоїть? Ніяковіють. Не спішно їм розказувати. Що більше мовчать, то все більше хочеться знати. Чому пусткою стоїть хата? Добра, не знищена, а порожня. Врешті, вагаючись, може, думають, не повір’ю, розказують. Тут приїхав з ними один сусід. Рік прожили. Наступного року влітку приїхав якийсь старий чолов’яга. Прийшов пішки зі станції, підпираючись костуром. Не обзивався ні словом. Не відповідав на привітання. Мовчки прийшов перед хату. Став перед порогом, вклонився низенько, а тоді клякнув, поцілував поріг, перехристився, встав, пішов. Мабуть, недалечко. Увечорі, як сонце ховалося, знову прийшов, став перед порогом, вклонився низенько, клякнув, поці лував поріг, перехристився, встав, пішов. Так три рази вдень. Спав десь, як потім стверди ли, під копицею сіна чи оборогом, або, коли дощ, скривався під розваленими шопами. Так день за днем. Що їв, як жив? Мабуть, сходив у село, може там мав своїх знайомих. Але перед заходом сонця з’являвся: Мовчав. Був час, що думали — він не людина, а з’ява. Цей, що жив у хаті, не видержав. Одного дня зібрався, запріг коня і вибрався з хати. Тепер тут ніхто не живе, ’’Той” ще раз прийшов поцілував поріг і тоді теж зник, пішов он тою стежинкою вгору і там розплився у мряці. Вони йшли дивитися, куди він попрямував, але не видно було нічого, куди оком глянути. Від того часу хата стоїть пусткою. Вони навіть туди не входять. Старенька баба каже, що вона чує, як уночі там хтось тихенько співає — вона каже духи-домовики —, але вона стара і це, певно, їй так вчувається. Лемківщина 1960 УЛЯНА ЛЮБОВИЧ БЛИСКУЧИЙ УСПІХ ЕЛЕНИ ГЕЙМУР 5 червня ц. р. у концертовій залі Стайнвей у Нью-Йорку відбувся концерт молодої, талановитої пія- ністки Елени Геймур. Концерт пройшов з незвичайним успіхом при вщерть виповненій залі. Присутніми були представники музичного світу, професори, студенти консерваторії і друзі та знайомі пія- ністки. Концерт розпочався виконанням Англійської сюїти Баха Ц-моль. Твір дуже складний та трудний. Мистець ке ведення голосів, глибокий тон, витончена продуманість зробили сильне враження на слухачів. Від чувалася серйозна і кропітка праця піяністки. З неменшою майстерністю та чутливістю прозвучали з черги ’’Прелюд” і ’’Місячне світло” Дебюссі та "Хмари” Ґрифеса, де піяністка з непересічною ясністю представила особливість музики тих композиторів, а опісля перейшла до виконання "Балляди” Шопена А-моль. Мистець ким, сповненим поезії підходом до виконання цього твору піяністка пока зала, що гра захопила її і що вона любить і розуміє музику Шопена. На цьому закінчено першу частину концерту. Друга частина концерту була присвячена сонаті А-моль Шуберта, у виконанні якої піяністка виявила чітке фразування і музикальність в Анданте і блискучу техніку в Алегро. Захоплена публіка примусила дебютантку заграти на наддаток технічно досконало та з теплом виконану "Токатту” Хачатуріяна. Квітами та подякою для вчи тельки закінчено цей вдалий концерт молодої дебютантки. 8 НАШ Е ЖИТТЯ. ВЕРЕСЕНЬ 1977 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
