Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
При розбудові народної освіти 6 січня 1974 року відійшла у віч ність жінка, яка все життя присвятила освітнім завданням. Хоч вона жила поміж нами, проте відійшла непо мітно, як усі люди, що вже довший час не стоять в осередку громадського життя. Та й не була вона громад ською діячкою в стислому значенні цього слова. Але її освітня праця пов’язувала її з українською громадою й через те її постать набрала для нас більшого значення. Наталія Вікторівна Дорошенко походила з Полтавщини. Народилася в с. Білоцерківці, Лохвицького повіту, в родині земського лікаря. Батько й мати (з роду Левитських) були освічені люди з поступовими поглядами. Вони не боронили дівчинці приятелювати з сільськими дітьми. Так здобула вона досконале знання не тільки україн ської мови, але й звичаїв і переказів рідного села. Гімназійне навчання перервало цей зв’язок, але в дійсності він існував далі. Сприймаючи гімна зійну науку в далекому Петербурзі, вона — серед головних революційних гасел того часу — завжди пам’ятала про культурні потреби нашого села. В останніх роках гімназії вона пережила революцію 1905 року і разом з товари шами бігала з одного ’’мітінґу" на другий. Скільки думок і суперечок викликували вони! Та це молодече захоплення при пинила мати. Саме відкрились у Києві Вищі жіночі курси — це немов жіночий коледж із університетською програ мою. Батьки хотіли, щоб їхня дочка студіювала ближче них. По чотирьох роках вона закінчила свою освіту з дипломом учительки середніх шкіл. Перша її праця була в Проскурові, де й зустріла її революція 1917 р. Із усім запалом своєї вдачі молода Наталя кинулась у її вир. Для неї, як Н а т а л я Д о р о и и е н к о -С а в ч е н к о учительки, відкрилось нове завдання — українізувати свою школу. У Проску рові їй не вдалося цього закінчити, бо незабаром закликали її до Полтави у своє рідне довкілля. Тут у Земській гімназії вона разом із іншими вчителями впровадила українську мову навчання. Бурхливі події визвольних змагань вона пережила там же. Важко було примиритися з большевицькою окупацією, і ввесь український актив того міста створив підпільну Спілку Визволення України. У 1920 році Наталю вислали наладна ти зв'язок із Києвом, а далі з нашим урядом на еміграції. Та повернутися вже не могла. Полтавська клітина Спілки провалилась, і Наталю почали шукати. Настали еміграційні будні. Наталя Дорошенко осіла у Львові, де жив її брат Володимир. Тут її спершу прийняли на працю бібліотекарки у "Просвіті”. Але згодом, коли розви нулась освітня програма "Просвіти”, вона стала бібліотечною референтною при Головному Виділі. І так увійшла вона в ту освітню працю, що їй присвя тила свої сили. За її пляном і під її наглядом, комплектувалися бібліо теки читалень "Просвіти”. Це вимагало великої праці й уваги, коли врахувати низький освітній рівень нашого села. Одаче серед нашого народу була снага до освіти, до книжки. І це вміла Дорошенко використати на нарадах з секретарями "Просвіти", провадила курси бібліотекарів, випрацювала зразки звітів і т. д. Друга світова війна випровадила її в дальшу мандрівку вже з чоловіком — 1937 року Наталя одружилась із полк. Савченком. З ними разом виїхала також сестра Міліца, яка прибула в час війни з України.Подружжя поселилося в Нью-Йорку. Довелося змінити знов професію для заробітку. Нелегко було у старшому віці вивчити роботу фабричної робітниці. Але Наталя рекомпенсувала собі це іншим — вона стала писати. Вже й давніше друку вались її оповідання в "Українських Вістях" у Кракові, а сценічна картина для дітей "Дід Мороз” вийшла двома накладами. В Америці друкувала свої оповідання у ’’Свободі", та най більшого успіху зазнала її повість для молоді "Сватання на дворі князя Ярослава", яка дістала нагороду "Жіночого Світу”. В останніх роках Наталя Дорошенко-Савченко хворіла й через те не брала активної участи в житті громади. Вона не була членкою товариств, які згадали б її відхід. У Львові вона була в Управі Союзу українок-еміґранток. Та найбільший поклін належиться їй від "Просвіти” за її віддану освітню роботу. А численні українські бібліо текарі, які працюють тепер у най кращих умовинах у сучасних бібліо теках, повинні згадати цю свою попередницю, яка в умовинах дошкульного переслідування ширила друковане слово серед українського народу. Л. Б. ОКДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПЕДАГОГІВ КАНАЛИ ТОРОНТО 1975 НАШЕ ЖИТТЯ, КВІТЕНЬ 1977 В кождій родині, де плекають українську мову, необхідний ’’МІЙ ПЕРШИЙ СЛОВНИК”. Це посібник, що при його користуванні легко та приємно вив чати мову. В ньому тисяча слів кольорово ілюстровані пп. Юрієм та Яремою Козаками. Ціна 6.00 дол., та 50 цен., на почту. Замовлення шліть на: UKRAINIAN TEACHERS ASS’N OF CANADA 4 Bellwoods Ave., Toronto, Ontario M6j 2P4
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
