Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
При розбудові народної освіти 6 січня 1974 року відійшла у віч ність жінка, яка все життя присвятила освітнім завданням. Хоч вона жила поміж нами, проте відійшла непо мітно, як усі люди, що вже довший час не стоять в осередку громадського життя. Та й не була вона громад ською діячкою в стислому значенні цього слова. Але її освітня праця пов’язувала її з українською громадою й через те її постать набрала для нас більшого значення. Наталія Вікторівна Дорошенко походила з Полтавщини. Народилася в с. Білоцерківці, Лохвицького повіту, в родині земського лікаря. Батько й мати (з роду Левитських) були освічені люди з поступовими поглядами. Вони не боронили дівчинці приятелювати з сільськими дітьми. Так здобула вона досконале знання не тільки україн ської мови, але й звичаїв і переказів рідного села. Гімназійне навчання перервало цей зв’язок, але в дійсності він існував далі. Сприймаючи гімна зійну науку в далекому Петербурзі, вона — серед головних революційних гасел того часу — завжди пам’ятала про культурні потреби нашого села. В останніх роках гімназії вона пережила революцію 1905 року і разом з товари шами бігала з одного ’’мітінґу" на другий. Скільки думок і суперечок викликували вони! Та це молодече захоплення при пинила мати. Саме відкрились у Києві Вищі жіночі курси — це немов жіночий коледж із університетською програ мою. Батьки хотіли, щоб їхня дочка студіювала ближче них. По чотирьох роках вона закінчила свою освіту з дипломом учительки середніх шкіл. Перша її праця була в Проскурові, де й зустріла її революція 1917 р. Із усім запалом своєї вдачі молода Наталя кинулась у її вир. Для неї, як Н а т а л я Д о р о и и е н к о -С а в ч е н к о учительки, відкрилось нове завдання — українізувати свою школу. У Проску рові їй не вдалося цього закінчити, бо незабаром закликали її до Полтави у своє рідне довкілля. Тут у Земській гімназії вона разом із іншими вчителями впровадила українську мову навчання. Бурхливі події визвольних змагань вона пережила там же. Важко було примиритися з большевицькою окупацією, і ввесь український актив того міста створив підпільну Спілку Визволення України. У 1920 році Наталю вислали наладна ти зв'язок із Києвом, а далі з нашим урядом на еміграції. Та повернутися вже не могла. Полтавська клітина Спілки провалилась, і Наталю почали шукати. Настали еміграційні будні. Наталя Дорошенко осіла у Львові, де жив її брат Володимир. Тут її спершу прийняли на працю бібліотекарки у "Просвіті”. Але згодом, коли розви нулась освітня програма "Просвіти”, вона стала бібліотечною референтною при Головному Виділі. І так увійшла вона в ту освітню працю, що їй присвя тила свої сили. За її пляном і під її наглядом, комплектувалися бібліо теки читалень "Просвіти”. Це вимагало великої праці й уваги, коли врахувати низький освітній рівень нашого села. Одаче серед нашого народу була снага до освіти, до книжки. І це вміла Дорошенко використати на нарадах з секретарями "Просвіти", провадила курси бібліотекарів, випрацювала зразки звітів і т. д. Друга світова війна випровадила її в дальшу мандрівку вже з чоловіком — 1937 року Наталя одружилась із полк. Савченком. З ними разом виїхала також сестра Міліца, яка прибула в час війни з України.Подружжя поселилося в Нью-Йорку. Довелося змінити знов професію для заробітку. Нелегко було у старшому віці вивчити роботу фабричної робітниці. Але Наталя рекомпенсувала собі це іншим — вона стала писати. Вже й давніше друку вались її оповідання в "Українських Вістях" у Кракові, а сценічна картина для дітей "Дід Мороз” вийшла двома накладами. В Америці друкувала свої оповідання у ’’Свободі", та най більшого успіху зазнала її повість для молоді "Сватання на дворі князя Ярослава", яка дістала нагороду "Жіночого Світу”. В останніх роках Наталя Дорошенко-Савченко хворіла й через те не брала активної участи в житті громади. Вона не була членкою товариств, які згадали б її відхід. У Львові вона була в Управі Союзу українок-еміґранток. Та найбільший поклін належиться їй від "Просвіти” за її віддану освітню роботу. А численні українські бібліо текарі, які працюють тепер у най кращих умовинах у сучасних бібліо теках, повинні згадати цю свою попередницю, яка в умовинах дошкульного переслідування ширила друковане слово серед українського народу. Л. Б. ОКДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПЕДАГОГІВ КАНАЛИ ТОРОНТО 1975 НАШЕ ЖИТТЯ, КВІТЕНЬ 1977 В кождій родині, де плекають українську мову, необхідний ’’МІЙ ПЕРШИЙ СЛОВНИК”. Це посібник, що при його користуванні легко та приємно вив чати мову. В ньому тисяча слів кольорово ілюстровані пп. Юрієм та Яремою Козаками. Ціна 6.00 дол., та 50 цен., на почту. Замовлення шліть на: UKRAINIAN TEACHERS ASS’N OF CANADA 4 Bellwoods Ave., Toronto, Ontario M6j 2P4
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
