Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ольга Марущак ( Т е к с т і ри сун ки ) ПРИГОДА В МЕТРО Ура! Неділя! Ура! Неділя! Співав Петрусь, радісно підстрибуючи поруч свого батька. Вони прямували до акваріюму. Петрусь тримав батька за руку, коли вони спускалися сходами метро. Акваріюм! Акваріюм! Співав Петро. Акваріюм! Акваріюм! Грала музика. Музика? В Метро? Так, чоловік, що продавав жетони, грав на флейті. ”0, це буде надзвичайний день" — подумав Петрусь. Поїзд швидко підійшов і там було місце біля вікна, місце біля вікна, місце біля вікна. !, пакунок на підлозі. "Тату, дивись! Хтось залишив на підлозі пакунок: Батько Петруся глянув поверх газети: "Мммм..”, відказав він "Ми, віддамо його кондукторові на кінцевій станції. Кондуктор. Кондуктор. Кондуктор, тук — тук — тук тук — тук — тук "Тату, послухай, — щось рухається всередині коробки”. "Поїзд рухається”, сказав батько Петруся. тук — тук — тук тук — тук — тук Поїзд рухається Поїзд рухається тук — тук — тук тук — тук — тук На коробці був намальований ш о т л а н д с ь к и й солдат. "Це іграшковий солдат”, подумав Петрусь. — "ні, це щось живе”. "Це змія”, — подумав Петрусь, — ”ні, змії тихо себе поводять". "Це крілик”, — подумав Петрусь — "ні, крілики тихо себе поводять". ”Це кіт” — подумав Петрусь — ”ні, коти м’явчать”. "Це собака”, — подумав Петрусь — ”ні, собаки гавкають.” Петро підвів очі на батька. Потім глянув вниз на коробку, що була на підлозі. Він злегенька штовхнув її ногою, тук — тук — тук тук — тук — тук Повільно він потягнув за мотузок і засунув руку в коробку. ”0х!” ’’Воно вкусило мене, Воно вкусило мене, Воно вкусило мене!” Батько випустив газету з рук і разом вони зазирнули до коробки. Всередині щось рухалось. В нього був дзьоб. "Глянь, тату, птах, це — чайка!" "Уявіть собі, чайка в Метро”, — промимрив Петрусів батько! "Ми випустимо її з коробки на кінцевій станції.”. Тоді він підняв газету і знову почав читати. Петрусь дивився на темні тіні за вікном поїзда. Коли поїзд виринув з тунелю, він побачив небо, потім будинок, потім другий будинок, потім кілька дерев і на відстані — океан. ”Ура! кінцева зупинка", вигукнув Петрусь. Поїзд підійшов до станції. Петро з батьком взяли коробку і винесли її на плятформу. тук — тук — тук тук — тук — тук тук — тук — тук тук — тук — тук Петрусь відкрив коробку, але ніщо не показалося. Обережно він перехилив коробку на бік і ... звідти вийшов пінґвін! "Уявіть собі, пінґвін в метро”, — промимрив Петрусів батько. "Ми віднесемо його до будиночку для пінґвінів в акваріюмі. "До акваріюму? О, ні, тату, будь ласка, можна мені його додому? Хтось штовхнув Петруся. "На поміч, на поміч!" скрикнула якась леді. "Що це біжить через всю плятформу?” — запитав якийсь чоловік.. "З собаками не дозволяється в метро", крикнув кондуктор. "Будь ласка, тату, можна взяти його додому?” "Ні, ми беремо його до акваріюму", — сказав Петрусів батько. "Там він знайде друзів і хорошу домівку”. Отже сьогодніі, в ГІінгвінячому Басейні в акваріюмі ви побачите маленьку вивіску з написом: ’’Тут мешкає Пінгвін Петрусь!”. НАШЕ ЖИТТЯ, КВІТЕНЬ 1977 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
