Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
25 літ праці на педагогічній ниві. Щоб писати для дітей треба мати особливе, Богом дане обдарування. Так висловилася, хоч, може, не дослівно тими словами, письменниця Катря Гриневичева. Це було начебто у відповіді тим, хто думає, що для дітей можуть писати письменники менше обдаровані. Мовляв, нездібний писати для дорослих, то пише для дітей. На ділі треба мати не тільки знання, не тільки розуміти дитячу психологію, але ще й вроджений дар розуміти дитячу душу, їх своєрідний спосіб думання і відчування, дар уміти з ними поводитись. Ті слова, таке розуміння можна з повним успіхом застосувати до вчите лів. Діти інстинктовно відчувають і від різняють "свого” вчителя, людину, яка не тільки виконує совісно свої обов’язки, але теж має цей, Богом даний, дар — розуміти і любити дітей. Треба признати, що такою особою є вчителька школи св. Юра в Нью- Йорку Аполонія Книш, або як ми її популярно називаємо Поля. Вправді союзянки зустрічають її на зовсім іншому полі діяння. Вона ж бо тепер є фінансовою секретаркою в Екзекутиві СУА і часто можете її зустріти в домівці, куди приходить прямо зі школи, похилену над фінан совими документами СУА. Зрештою уряд фінансової референтки чи касирки виконувала і виконує вона у різних організаційних одиницях СУА, Пласту і т. п. Членкою СУА є від 1954 року (від ' заложення 64 Відд.) і займала там різні пости, включно з головуванням в 64 Відділі. Саме в тому часі, коли була там головою, цей відділ влаштував показ історичного одягу та першу виставку дитячої творчости. У виховній ділянці СУА Апольонія Книш має такі заслуги як курс для виховниць в Нью-Йорку. Але не діяльність в СУА спону кала нас писати про неї. На сторінках щоденника "Свобода” (26 листопада 1976 р.) появилася стаття про 25-ліття навчання в школі св. Юра, яке святко- вано там прийняттям з мистецькою програмою, яке відбулося 25 жовтня 1976 р. Тож і нам годиться поцікавитися працею нашої союзянки з такої нагоди. Полю, ще з дівочим назвиськом, Дицьо пам’ятаємо ще з дому, де зустрічали ми її не тільки у львівській пластовій домівці при ул. Бляхар ській, але теж у пластових новацьких таборах. Видно вже і тоді праця з дітьми її потягала. Мала вона теж професійне підготування для педаго гічної праці, бо закінчила вчитель ський семінар, а опісля спеціяльні курси, які звалися "курсами для ф реблянок”, тобто виховниць дошкілля. Після приїзду до Америки Апольонія Книш здобула "лайсенс”, тобто кваліфікації на вчительку. Намовляли її вчити в американській школі, але вона зрезиґнувала з кращих, передусім матеріяльних, умовин і стала вчити в школі св. Юра в передшкіллі та в трьох початкових клясах, де вчила української мови. Сучасні методи навчання інші, розказує Поля, а треба ж іти з духом часу. Доводиться на основі англій ських підручників опрацьовувати матеріяли для української школи, бо новітніх підручників нема. Крім щоденного навчання підготовляємо ще виступи як гагілки, концерти, День матері, ґрадуація тощо. Давніше було більше дітей в школі. Тепер молоді не посилають туди дітей, частинно тому, що живуть далеко і довозити до школи св. Юра їм невигідно. Хоч треба признати, що є такі, які незважаючи на труд приво зять з великої віддалі дітей до перед- шкілля чи школи. Питаємо чи справді, як зачуваємо, тепер важче вчити дітей, як колись? Це справді так, мабуть тому, — вияснює ця досвідчена вчителька, — що добробут і надмірна опіка батьків псують дітей. Батьки, які зазнали післявоєнних недостатків і трудів дають дітям все, що їм забагнеться. Тепер ходять до школи вже й діти її колишніх учнів. Часто зустрічає пані Поля своїх давніх учнів, які підходять до неї та пригадують давні часи. Ось ПОДЯКИ Щиро дякую 1-ому Відділові СУА за вислови співчуття з приводу смерти мойого мужа і складаю 100.00 дол. цеглину на Музей СУА через Відділ Є. Паладій недавно у поїзді підійшов молодим чоловік, питаючися чи це "Місіз Книш". Між давніми учнями є деякі, які знані уже зі своїх успіхів, як ось Юліяна Осінчук — піяністка, Ігор .плябога, один з редакторів у "Свободі”, Рома Рейні, діяльна у Союзі Українок та багато інших, яких годі тут усіх назвати. Деякі з них не про пускають ніяких свят, щоб не прислати до своєї колишньої вчительки карточки. Багато їх прибуло на ювілейне прийняття, яке влаштував батьківський комітет при школі св. Юра. Ще перед тим прийняттям учні та вчителі вшанували її несподівано для неї таки у школі. Є такі родини, в яких вчила вона усіх дітей (хоча б 7-ро Ганкевичів), є такі колишні учні, які присилають до школи своїх дітей. Дуже часто, коли пані Поля просто зі школи приходить до домівки СУА вона розказує про зворушливі об’яви довір’я та любови, які виявляють їй учні. Вони стараються зробити їй приємність даруючи твори своїх рук, не раз дуже простенькі, але вона приймає їх так, наче б це були дорого цінні дари. З оповідання самих дітей та їх батьків та навіть зі способу, яким оповідає Апольонія Книш про дітей свідчить про те, що вона — не тільки кваліфікований педагог, але Богом обдарована виховниця. v п Дякуємо д-рові Володимирові Прокоповичу з Дітройту за дар 100.00 дол. які він підчас зустрічі з нагоди ювілею Едварда Козака та своїх уро- дин зложив на Пресовий Фонд "На шого Життя" Уляна Любович НАШЕ ЖИТТЯ, КВІТЕНЬ 1977 13 А п о л ь о н ія (П о л я ) К н и ш
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
