Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Тільки між нами і телефоном ... РІЧКА ЗБРУЧ ЗА ОКЕАНОМ Провідна неділя. В Бавнд-Бруку, на цвинтарі, немов вся соборна Україна зійшлася. Треба було аж могил, щоб живі об’єднались. Станки з різним крамом. Велике число писанок — різних стилів, різних взорів, з різних сторін України. Зупиняюсь і оглядаю. — ”Ех, це галицька видумка, ці писанки. В нас на Чернігівщині я ніколи писанок не бачила. Це тільки галичани таке роблять і називають, що це україн ське, що це по всій Україні були писанки...” Переходжу попри гроби, а дві пані пригадують собі, що: — ”В нас в Галичині ніколи не клали бабки ні крашанки на гроби, а не то, що якісь цукорки...” І так хотілось пригадати учасникам підслуханих розмов, що може в їхній околиці даний старовинний звичай вже затратився ще тому 40 чи 50 років, що не треба судити чи описувати Україну тільки на взірець свого куточка. — ”0, пані Калинович! Стільки років ми не бачилися! А чи ваша ’’цурка” біля вас?” — запитує мене давня знайома з Авсбурґського табору. — ”Це моя дочка й внуки” — відповідаю п. Тихій. Пізніше запитую її чому вона, харків’янка, казала ’’цурка”, а не "дочка”?. — ”Ну, знаєте, ви галичани, а я ще дещо польську мову пам’ятаю, то хотіла вас по-вашому привітати... Ще "по-вашому” й "по-нашому”! ... Приходять зять з нарад представників місцевих організацій. Вирішували справу спільного концерту. Сказано, що "ваші мають дати доповідь і...”, а "наші спів і т. д.”. На його питання хто це "ваші” й "наші" — йому сказано, ну — Пласт, СУМ і католицька школа то "ваші”, а "наші” це ОДУМ і школа православна. Була річка Збруч, а тепер вона й тут теж є в головах багатьох ще осіб. Маленькі українські осередки. Дві церкви. Дві громади. І тут мішані подружжя, і там мішані. А скільки чисто українських подруж, які складаються з православних і католиків? Ще досі мало, якщо взагалі існують. Ще далі мало можливостей на зустрічі для молоді обох церков. Ще далі мало зрозуміння, що таке православно-католицьке подружжя є запевненням, що хоч одна наша Церква буде мати цю рідню — українську. А коли подружжя мішане, то мала правдоподібність, що буде воно українським. Церковні сестрицтва повинні б над цим приза- думатися. Соборні відділи СУА тут мають поле до праці. Нема сьогодні в Україні Збруча, як границі. Нема його в Бавнд-Бруку тепер. Засипаймо його навіки в своїх осередках, пам’ятях та серцях. Любов Калинович ЛИСТУВАННЯ. (НАРОДНЄ МИСТЕЦТВО) До Українського Музею у Нью- Йорку наспів лист п. Прісі Витвицької з Нью-Гейвену, яким вона просить ви яснення у справі проектів вишивок, що вміщені в нашому журналі. Україн ський Музей передав нам цього листа для відповіді, але застерігає за собою також право на відповідь. Подаємо зміст того листа (у скороченні): Звертаємось до Вас із проханням. Можливо, що можете вияснити читач кам ”Н.Ж”. те, що виглядає неясним. У ”Н.Ж." ч. 10, 1976 р. у статті про Укр. Музей було сказано: "Музей — це еду- каційна інституція”. Значить в ній мож на навчатися чогось про нашу давни ну. Дальше на ст. 12 говориться в ін терв’ю з Оксаною Грабович: ’’Замилу вання до вишивання доводить іноді до того, що тратиться почуття стилю, упрошується, вибираючи і застосову ючи якийсь елемент з цілости взору, застосовується невідповідний матері- ял чи заміняється кольори.” Я згідна з Вами. Але що прочита ють читачки, особливо молоді, з того самого числа ”Н.Ж.” на ст. 26 Там є подана вишивана торбинка з чорно- червоним узором. Але рівночасно сказано, що коли матеріял на тор бинку є інакший, тоді можна відповід но змінювати кольори. До піскового матеріялу може бути брунатна вишив ка з жовтим, до зеленого тла брунат на з іржавим, до синього тла темно- синя з червоним. Чи це теж едукаційне? Чому подавати до вишивання такі речі, як торбинка? Можливо, що хтось із мо лодих матерів схоче вишити собі або дітям і скористає з поради ” Н.Ж.” Поз мінює краски і буде певна, що добре зробила. Можливо Ви це виясните чи тачкам ’’Нашого Життя”? Пріся Витвицька Наша сторінка вишивок має за завдання впроваджувати вишивку у наш сучасний побут. Входячи у міське мешкання, появляючись на модерно му вбранні вона не може зберегти всіх своїх первісних рис. Вона ж була за проектована на біле полотно, на яко му можна було нитки рахувати. І тому вся композиція її, сполука кольорів достосована до того тла. А в нас тепер уживається всяких інших матеріялів, а полотна, може, найменше. Тому вишивка мусить зазнати певних 3MjH, Д о кінчвнн я на с т . 24 12 НАШЕ ЖИТТЯ, КВІТЕНЬ 1977 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
